Володимир Фесенко: Вибори Ради будуть «праймеріз» до виборів Президента

07.11.2008
Володимир Фесенко: Вибори Ради будуть «праймеріз» до виборів Президента

(Укрінформ.)

Після прийняття «антикризового» закону у нашому зазвичай бурхливому політикумі запанувало затишшя. Відтоді минув якраз тиждень. Якби ця парламентська семиденка не призначалася для «роботи з виборцями», її слід було б такою зробити. Бо політикам треба взяти час на роздуми і планування подальших дій. Цей стан «багатодоріжжя» («праворуч підеш, ліворуч підеш...»), а іноді навіть бездоріжжя, ми обговорюємо з директором Центру політичного аналізу «Пента» Володимиром Фесенком.

 

«Учора було зарано, а завтра може бути запізно»

— Володимире В’ячеславовичу, уже більше тижня ми не бачимо такої запеклої боротьби за вибори, яка була раніше. На вашу думку, чи актуальна зараз тема дострокових виборів? Чи відбудуться вони, і, якщо будуть, — то коли?

— Вірогідність дострокових виборів залишається, оскільки нема коаліції. указ Президента про розпуск Верховної Ради лише призупинений. Тому парламент залишається в підвішеному стані.

Невизначеність із виборами виникла через те, що і прихильники виборів, і їхні противники зараз обмірковують свою тактику. З’явилася нова, дуже впливова обставина — фінансова та економічна криза. В усіх провідних політичних силах є представники бізнесових кіл і реальної економіки. Думаю, що, зокрема, під їхнім впливом було прийняте рішення трохи заспокоїтися. Це дало можливість прийняти закони, які дозволили отримати стабілізаційну «подушку» від МВФ.

Безумовно, тут є і політичні обставини: силам, які ініціювали розпуск парламенту, треба підготуватися до виборів. Вагомим фактором є і сподівання на те, що економічна криза вдарить по рейтингу Прем’єр–міністра та її політичної сили. Це тактика вичікування: подивитися на розвиток політичної ситуації, оцінити рейтинги, і далі вже вибирати дату виборів.

Якщо згадати Леніна з його «вчора було зарано, а завтра вже може бути запізно», то треба знайти найбільш прийнятну дату виборів. Думаю, одним із головних режисерів буде економічна криза: її розвиток, вплив на політику і на рейтинги. Прив’язати дату до графіку кризи буде дуже важко, адже всі пересвідчилися, що вона непрогнозована.

Як я казав, тема виборів залишається рушницею, яка поки що висить на стіні, і може вистрелити. Але коли буде цей постріл — у другому чи третьому акті, — це визначатиме драматургія ситуації.

— А якщо БЮТ і в другому акті виступатиме проти виборів, як було досі?

— Ми побачили, що Блок Тимошенко дуже вдало блокував початок виборчого процесу. Він це може робити і далі. Проведення парламентських виборів значною мірою залежить від позиції БЮТ. Без компромісу з Юлією Тимошенко буде дуже важко, наприклад, профінансувати вибори. Зараз очевидно, що вибори відбудуться не раніше січня. Тобто гроші можуть бути передбачені тільки в бюджеті на наступний рік.

«Тимошенко може погодитися на вибори через складну ситуацію та проблеми з парламентом»

— Що може змусити Тимошенко погодитися на вибори?

— Підштовхнути БЮТ до ідеї виборів може зміна тактики. Думаю, вони спробують зробити певні кроки щодо створення нової парламентської коаліції. Спочатку вони намагатимуться запропонувати новий коаліційний союз «НУНС», але я не виключаю, що вони почнуть переговори і з Партією регіонів. Темою цих перемовин може бути не тільки формування широкої коаліції, до якої увійде більшість фракцій Верховної Ради, а й відновлення політичної реформи.

Що може вплинути на зміну тактики? Насамперед розвиток соціально–економічної ситуації. Звичайно, Юлія Тимошенко так просто не піде з прем’єрської посади. Вона не та людина, яка легко віддає владу. Не тільки через те, що вона дуже полюбляє владу, а й тому, що вважатиме це проявом слабкості та безвідповідальності. Але керівництво БЮТ може прийняти рішення йти на вибори в умовах економічної кризи, коли уряд не матиме підтримки Верховної Ради: коли не буде прийнято бюджет на 2009 рік, коли буде опір діям і пропозиціям уряду. Тоді вже сам БЮТ може виступити за проведення виборів.

— Щодо кризи і БЮТ. Голова парламентського Комітету з питань податкової та митної політики Сергій Терьохін недавно заявив, що вибори є прийнятними для БЮТ, зокрема тому, що всі проблеми уряду можна буде пояснити кризою: «Криза, зовнішні фактори, всі падлюки, а ми — в білому з червоним серцем”, — каже Терьохін. Це так?

— Усі політичні сили заявляють про прийнятність виборів. Дійсно, у БЮТ — дуже сильна команда, вони вміють проводити виборчі кампанії. У них є стале електоральне ядро, вони вміють шукати аргументи, щоб перетягти на свій бік виборців інших політиків. Але світовий досвід свідчить, що в умовах економічних криз найбільше шансів на перемогу мають опозиційні сили. В цьому сенсі у Партії регіонів вигідніша позиція. «Регіони» не несуть відповідальності за владу, їм легше критикувати уряд. Тому спрогнозувати, що буде плюсом, а що мінусом, дуже важко.

Є ще два вагомі фактори. Перший — явка виборців. Як відомо, у східних і південних областях вона зазвичай нижча, ніж у західних, тому це може бути проблемою для Партії регіонів. Другий фактор — боюся, це будуть менш демократичні вибори, ніж у 2006 і 2007 роках. Провідні політичні сили намагатимуться у будь–який спосіб забезпечити прийнятний варіант. Тут працюватиме і адміністративний ресурс (насамперед у впливі на виборчі комісії), і вплив на судову систему.

— А чому майбутні вибори будуть такими складними? Чому не попередні, а саме ці?

— Це пов’язано з тим, що наближається президентська кампанія. Саме вибори Президента будуть вирішальними. Незважаючи на те, що повноваження глави держави були обмежені, ми бачимо, що Президент має великий впив на політичну ситуацію. Він впливає на кадрові призначення, у громадській думці саме він сприймається як «головний начальник». Дострокові вибори парламенту розглядаються як попередній етап президентської кампанії, своєрідні «праймеріз». Це боротьба за плацдарми, зокрема за такий важливий, як посада Прем’єр–міністра.

«Жертвами економічної кризи можуть стати всі політики. Це дасть шанс новим силам»

— Зважаючи на вал проблем, ще невідомо, з яких майданчиків краще стартувати на президентський забіг — чи з прем’єрського посту, чи з опозиції.

— Це дійсно так. Звичайно, в умовах кризи найбільш ризикованою є статус владної політичної сили. Я не виключаю, що БЮТ зважатиме на ці чинники. Поки що вони використовують переваги урядового статусу. Але після дострокових виборів можуть працювати вже в опозиційному статусі. БЮТ дуже динамічно поводиться в опозиції. Тому я і припускаю, що вони можуть змінити свою тактику.

Може бути й так, що жертвами економічної кризи стануть всі політичні сили. Це відкриє шанс для нових або позапарламентських сил.

— Із ваших слів я розумію, що від наших політиків сподіватися згуртованої, компромісної діяльності задля подолання наслідків кризи — марна річ. Швидше, вони намагатимуться використати цю кризу в своїх цілях, наприклад, для агітації проти суперника.

— Політики завжди залишаються політиками. Навіть в умовах кризи вони шукатимуть привабливі варіанти і використовуватимуть виборчу риторику. Ми побачили це на прикладі Партії регіонів, яка відмовилася голосувати за антикризовий закон. Це парадокс! Адже там багато представників бізнесу, які зацікавлені в стабілізації економічної ситуації. Вони вчинили дуже хитро: нібито демонстрували спротив, але закон таки був ухвалений. Якби «Регіони» не хотіли цього закону, то могли б заблокувати його прийняття.

З іншого боку, БЮТ і «Наша Україна», незважаючи на посилення антагоністичності між цими фракціями, голосували разом. Якщо йтиметься про нові антикризові заходи, думаю, їм вистачить глузду голосувати ще. Але ця примара виборів усе одно впливатиме на діяльність усіх політичних сил.

— Чому у Верховній Раді так і не з’явилася коаліція? Адже вже після розвалу демократичної коаліції була можливість сформувати ще дві — БЮТ+ПР, а також БЮТ+«НУНС»+БЛ. Чому це не вдалося?

— Головна причина, чому розвалилася демократична коаліція і не відбулася інша, — проблема довіри. Ця проблема стає ключовою в українській політиці. Ідеться про довіру між людьми і політиками, довіру політиків один до одного. Тим більше, в умовах наближення президентських виборів. Лідери ключових політичних сил є потенційними конкурентами на президентських виборах. Це створює конфлікти у трикутнику Ющенко–Тимошенко–Янукович. Змінюються комбінації, хто проти кого дружить, але проблема довіри лишається.

Якби Янукович пішов у коаліцію з Тимошенко на умовах, що лідер БЮТ лишається Прем’єр–міністром, для нього це означало б, що він визнає домінування Тимошенко. Це означає послаблення позиції Януковича перед президентськими виборами. Через це й Тимошенко не погодилась на коаліцію, за якої Прем’єром мав би стати Янукович. Цього б не зрозуміли її виборці. До речі, не зрозуміли би ще більше, ніж виборці Партії регіонів. Електорат Януковича більш конформістський, для нього важливішою є політична стабільність. Та й загалом, сьогодні дедалі більш популярною стає думка: «Та домовтеся хоч хтось із кимось!» Запит на це дедалі поширюється. Але ця конкурентна боротьба і брак довіри є головними причинами, чому зараз дуже важко створити хоча б якусь дієву та стабільну коаліцію. Це є і в нинішньому парламенті, буде і в наступному — до президентських виборів.

Щодо БЮТ і «НУНС», то в них непроста історія стосунків. На ці стосунки сильно впливає психологічний чинник: і ревнощі, і взаємна недовіра, постійне очікування, що хтось зрадить. Психологічні нашарування настільки великі, що на дії Ющенка і Тимошенко впливають якісь дрібниці. З обох боків є раціональне розуміння, що треба домовлятися. Іноді це вдається: коли Ющенко погодився на прем’єрство Тимошенко, або — останній приклад — коли вона підтримала антикризовий проект глави держави. Але далі починаються розбіжності, психологічне несприйняття. Ми бачимо, що їм дедалі складніше домовлятися і навіть розуміти один одного.