Народний Бог і народні святі

       Повернутися відразу в три минулих століття мають можливiсть наразі черкащани: в обласному художньому музеї відкрито унікальну виставку народної ікони XVII—XIX століть. «У нас зараз представлено 134 ікони. Зібрання є досить цінним, адже це історія нашої української родини — людина народжувалася й помирала з іконою», — розповідає «Україні молодій» заступник директора з наукової роботи Черкаського художнього музею Ніна Клименко.

      Зібрав же дерев'яні ікони у жителів Центрального Подніпров'я, серед яких є цілі полотна розміром 1—2 квадратних метри, черкаський художник Микола Бабак. На це у нього пішло 12 років. Чимало ікон від старості були такими, що, здавалося, відтворити їх не під силу навіть найталановитішому майстру. Але пану Миколі таки вдалося їх відреставрувати, й тепер ці стародавні ікони радують відвідувачів художнього музею. Свій мистецький проект художник назвав «Причастям». Усього Микола Бабак зібрав 500 ікон, які колись висіли на покуті у хатах селян, прикрашали монастирі та церкви.

      В інтерв'ю «Україні молодій» Віктор Собченко, директор Черкаського обласного художнього музею, розповів, що українська школа іконопису сформувалася у XIV—XV столiттях і була вільнішою від усіх інших у використанні сюжетів та фарб, у малюванні постатей та облич. Можливо, тому народна ікона була особливо близькою нашому народу. Адже народні майстри, котрі їх писали, трансформували канонічні образи святих і вносили в них риси своїх рідних, близьких, односельців. Отож в образах Богородиці, святого Миколая, великомучениці Варвари люди знаходили знайомі обличчя. Саме ця особливість, наголошує Віктор Кіндратович, ставить українську народну ікону на вищі щаблі світового мистецтва.

      За його словами, рідкісне й унікальне зібрання ікон художника Миколи Бабака — третє в Україні, найповніше й найсистематизованіше. До нього в нашій державі було лише два солідні зібрання ікон — в академіка Миколи Біляшівського, директора Національного художнього музею, датовані 20—30 роками минулого століття, а друге — у колекціонера Іларіона Свенціцького.

      Свою колекцію ікон Микола Бабак уже передав на зберігання у фонди Черкаського художнього музею і його директор Віктор Собченко каже, що нині йдеться про створення в Черкасах постійно діючої виставки. Окрім цього вже незабаром побачить світ каталог ікон чотирма мовами, у перспективі — випуск монографії. «Таке зібрання ікон є справжнім явищем у мистецтві, й треба, щоб воно було помітним», — переконаний Віктор Собченко.

      Після виставки в Черкасах Микола Бабак має намір показати своє зібрання в інших містах України та інших країнах. Уже надійшли запрошення з Києва, Львова, Москви. А ще пан Микола мріє про те, аби частина його колекції помандрувала по світу. Щоб і в інших державах побачили, якими талановитими іконописцями були українські майстри.