Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Юрiй Покальчук вiдтепер арт-директор кнайп-клубу «Купiдон». (Фото Андрiя ГОРБА.)
Київська кав'ярня «Купідон» після запаморочливої мистецької реконструкції відчинила свої двері для завсідників і шанувальників. Тепер це кнайп-клуб. Народ після цієї будартівської метаморфози дещо насторожено поставився до нового інтер'єру, а надто ті, хто не знає львівської «Ляльки», «Під клепсидрою» та «Синьої пляшки». Як і згадані галицькі кнайпи, нового «Купідона» творив відомий художник Влодко Кауфман. А що цей чоловік навряд чи братиметься за інтер'єри пересічних закладів громадського харчування, то й «Купідон» віднині покликаний стати одним із улюблених осередків мистецького життя Києва. Запорукою цього є арт-директор кнайп-клубу (увага! Дихайте глибше!) — знаний, всюдисущий, розмаїтий Юрко Покальчук. За партнера у царині літератури — видавництво «Кальварія». У «Купідоні» вже можна придбати кальварійську новинку — переклад українською «Механічного апельсина» Ентоні Берджеса, а заодно посмакувати дуже недорогими і фантастично смачними коктейлями «Реактивний олімпійський помідор» та «Механічний апельсин № 5» від ще одного (теж майже мистецького) ексклюзивного партнера.
На довгоочікуваному відкритті Юрко Покальчук виступав із широковідомим проектом «Вогні великого міста» зі знайомими й улюбленими львівськими музикантами, а також презентував кліп «Я тебе не люблю». Кліп фільмувався у старому інтер'єрі «Купідона», тому всі присутні мали змогу ще й легенько поностальгувати.
Скільки телевізійних сюжетів знімалося й ще буде знято у цій кнайпі, скільки віршів прочитано й ще читатиметься, скільки екзальтованих трагікомедій із тих, які потім сміхотливо переповідає одне-одному богема, тут відбулося і ще відбуватиметься. Деталі нового інтер'єру (букети з лопат, книжки за трубами, якісь чи не австро-угорські комоди, а при шинквасі — старий зворушливий буфет) схиляють до цього. Колись, років за п'ятдесят, хтось із сьогоднішніх митців напише щось схоже до Смоличевих «Розповідей про неспокій». І неодмінно в тих розповідях не останнє місце посідатимуть «Купідон» і його «купідонівські люди». Можливо, Пако (Ю. Покальчука) тоді, через далекі п'ятдесят, охрестять «купідоновим захриплим Вертинським». А директора закладу, колишнього телеоператора Федора Баландіна, назвуть Кирпатим Мефістофелем київської богеми початку ХХІ століття.
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>