Вікторія Терещук: Коли міністр Єхануров вручав мені ключі від квартири, я не вірила, що це реальність

03.10.2008

Із Вікторією Терещук вийшло зустрітися й поговорити в Національному олімпійському комітеті під час вручення їй відзнаки кращої спортсменки ще аж липня. У середині літа, перед Олімпіадою, Вікторія виборола на чемпіонаті Європи з сучасного п’ятиборства золоту медаль. Про всяк випадок нагадаємо: сучасне п’ятиборство — це фехтування, плавання, стрільба, верхова їзда (конкур) і легкоатлетичний крос в одному флаконі, тож таких, як Терещук, можна називати «універсальними спортсменками». Вручення липневої відзнаки припізнилося через участь Вікторії в пекінських Іграх — луганчанку вже доцільніше було вітати з олімпійською бронзовою медаллю. Навряд чи спортсменку засмутила така невчасність, адже згадувати переможні моменти завжди приємно. А літо для Терещук видалось багатим на такі події. Про них Віка й розповіла «УМ».

 

«На Олімпіаді мене хотіли прибрати»

— Вікторіє, яку вагу для вашої кар’єри має олімпійська нагорода?

— Безумовно, що величезну. Про таке мріє кожен спортсмен, і олімпійська медаль є своєрідним підсумком якогось етапу. Окрім того, це поштовх до подальших здобутків.

— Перед Олімпіадою ви здобули «золото» на чемпіонаті Європи. Які медальні плани були на Пекін?

— Конкретно не думала про те, яке місце посяду. Вірила, що матиму нагороду. Так вийшло, що це стала «бронза».

— Чим ще, окрім спорту, запам’яталася столиця Китаю?

— Безумовно, ставленням людей. Нас тепло зустріли, в усьому допомагали. Якщо були якісь проблеми, то їх одразу ж вирішували волонтери.

Вразив розмах самої Олімпіади. А ще сподобалися їхні спортивні споруди. Я такого ще не бачила.

Єдиний негатив залишився після ситуації з пістолетом. Але олімпійська «бронза» і його виправила.

— А що за історія з пістолетом була?

— У Пекіні, коли перевіряли технічну справність зброї, мій пістолет забракували й хотіли мене оштрафувати на 200 очок. Вигадали проблеми зі спуском. Перевірка тоді була проведена недбало. Не знаю, чи діяли перевіряльники упереджено, — зараз це вже неважливо. Але була версія, що мене хочуть прибрати з дороги.

— Як вдалося це вирішити?

— Ми подали протест на процедуру перевірки. Саме на процедуру, а не на технічний стан моєї зброї. До честі технічних делегатів від Міжнародної федерації п’ятиборства, вони підійшли до цього питання спокійно та неупереджено. Наш протест розглянули, незалежна комісія провела перевірку ще раз, після чого все виявилося в нормі.

Що цікаво: наш протест спочатку не хотіли приймати, але коли дізналися, що цією справою зацікавився Сергій Бубка, то одразу ж все стало на свої місця.

«Із конем мені пощастило»

— Багато пекінських медалістів кажуть, що в їхній перемозі велику роль зіграв фактор везіння. Яку роль фарт грає в п’ятиборстві?

— Досить велику. Як на мене, відсотків 70–80. Перш за все, через таку дисципліну, як верхова їзда. Ми виступаємо не зі своїми кіньми, а отримуємо їх за жеребом. А вони ж на змаганнях абсолютно нерівноцінні. Якісь — кращі, якісь — гірші. Тільки Богові відомо, яка тварина тобі випаде.

З іншого боку, на Олім­пійських іграх важливим чинником є психологічна стійкість: перемагає той, хто витримує напругу.

—  Тобто можна сказати, що з конкуром вам у Пекіні пощастило?

— Загалом, так. Напередодні старту організатори прибрали кількох відверто поганих коней, тому вони не зіпсували нікому життя. Окрім того, була хороша погода, не було дощу, і вдалося краще виступити.

— Що відчували перед виступами? Дуже переживали?

— Із самого ранку налаштовувала себе на перемогу. Почувалася прекрасно, на старті завжди була впевнена в загальному успіху. Може, тому показала хороші результати в усіх дисциплінах. Навіть у фехтуванні, яке не завжди добре мені давалося.

— Чим відрізняється чемпіонат Європи, де ви посіли перше місце, від Олімпіади? Яка різниця за емоційним навантаженням, суперниками?

— Олімпіада, звичайно, значно складніша. Передусім, саме через емоційне навантаження. Спортсмен іде до цих змагань чотири роки, і будь–яка помилка може звести всі приготування нанівець. Стосовно суперників, то на чемпіонаті Європи вони навіть сильніші.

— А в яких країнах зараз найсильніші п’ятиборки?

— У таких державах, як Велика Британія, Польща чи Угорщина, є приблизно по чотири спортсменки, які виконали олімпійські нормативи. Але на Олімпіаду тут може потрапити тільки дві особи від країни, тому з усіма ними можна позмагатися лише на чемпіонаті Європи.

Попереду мене на Олімпіаді фінішували німкеня (Лена Шо­неборн) та британка (Хізер Велл).

«Я й не думала, що отримаю стільки винагород»

— Після Пекіна міністр оборони Юрій Єхануров вручив вам як представникові армійського відомства ключі від квартири. Подарунок був великим сюрпризом?

— Коли я подзвонила мамі і сказала, що маю тепер квартиру в Києві, то вона просто не повірила спочатку. Коли ж міністр вручав ключі, я теж не одразу сприйняла це як реальність.

— А в нас представників сучасного п’ятиборства взагалі часто преміюють після міжнародних перемог?

— Після того, як я виграла чемпіонат Європи, мені зателефонували й попередили, що будуть нагороджувати. Але тоді я навіть не очікувала, що буде стільки всього. Власне, як і зараз. Приємно, що тепер стали відзначати ще й тренерів. Раніше такого не було. Зараз же почали розуміти, що значна частина вкладу в успіх спортсмена йде від тренера, від його таланту й здібностей.

— Ви тепер зміните місце проживання з Луганська на Київ?

— Не те, щоб я повністю переїхала. Просто в Києві часто проводяться збори, і як маєш квартиру, то можна частину речей тут залишити, відпочити після тренувань. Власне помешкання — це незамінна річ, яку не порівняєш з готелем. Тим більше, що значну частину свого часу я проводжу саме в столиці. Але в Луганську у мене живуть батьки, і я їх теж не забуватиму.

— Умови для тренувань у Лу­ган­ську вас задовольняють?

— Насправді — не зовсім. У нас манеж ще не повністю відповідає всім вимогам. Зараз ніби вже виділили кошти, обіцяють довести до ладу.

— Після повернення з Пекіна встигли відпочити?

— Поки що ні. Часу не було — після Олімпіади надто багато різних зустрічей–нагороджень. Плануємо поїхати на море з чоловіком, як тільки випаде нагода.

— А коли знову до тренувань?

— Думаю, десь за тижнів два вже буду готуватися знову. Спочатку потрібно відпочити та відновити сили.

«Автографів тепер роздаю більше»

— Вікторіє, а що за історія з підписом російської стрибунки Олени Ісінбаєвої для вас?

— Я давно хотіла взяти автограф у неї, а раніше якось не наважувалась це зробити. Давно захоплююся талантом Олени. В Олімпійському селищі зустрітися з нею не вдалося, ми розминулися. Тому взяти автограф у неї я попросила Сергія Бубку, і він це зробив.

— А з чого почалося захоплення Оленою?

— З її виступу на Олімпіаді в Афінах. Ви б бачили її очі, коли вона готувалася до стрибка. Вони просто божевільні. Ісінбаєва випромінює стільки позитивної енергії, що я такого ще не бачила. Відтоді стежу за її виступами.

— А ви самі почали давати більше автографів після здобуття олімпійської медалі?

— Звичайно. Особливо було приємно, коли після нагородження в палаці «Україна» підходили маленькі діти, просили автографи й говорили приємні слова. Казали, що хочуть бути схожою на мене. Безумовно, це приємно, коли ти є зразком для дітей.

— Раніше ви говорили, що збираєтеся спробувати свої сили у бігу, який найкраще у вас виходить. Але водночас плануєте вигравати «п’ятиборське» «золото» в Лондоні. Не передумали міняти види?

— Я думаю, що поєднуватиму для себе виступи в п’ятиборстві й бігу. Біг справді виходить у мене найкраще. На чемпіонаті України мені лише трохи не вистачило, аби дотягнути нормативу майстра спорту міжнародного класу. Я там виступала на дистанції 800 м. Хочу зреалізувати себе в цьому виді, оскільки це корисно —переключатися з одного виду на інший. Поки можу, хочу проявити себе в спорті на повну силу.

 

ДОСЬЄ «УМ»

Вікторія Терещук

Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики (спеціалізація — п’ятиборство).

Народилася 18 лютого 1982 р. в Луганську

Зріст — 171 см, вага — 58 кг.

Бронзова призерка Олімпійських ігор 2008 р. Бронзова призерка чемпіонату світу з легкої атлетики 2006 р. Чемпіонка Європи 2008 р. Учасниця Олімпійських ігор 2004 р.

Нинішні тренери — Андрій Ковальський, Сергій Туробов. Перший тренер — Людмила Бень.

Представляє Збройні сили. Військове звання — прапорщик.

Закінчила Луганський педагогічний університет ім. Т. Шевченка.

Заміжня.

Захоплення — книги, кінофільми.