Мільйон гривень податків щодня: як «Френдлі Віндтехнолоджі» наповнює бюджети громад Закарпаття
Під час війни місцеві бюджети значною мірою залежать від роботи бізнесу, який продовжує сплачувати податки та підтримувати економіку громад. >>
Кілька років тому мені дуже сподобався один анекдот. Сидять кілька чоловік у великій кімнаті, думають. Один піднімає голову й каже: «От класно повернутися б на машині часу на два десятиліття назад, накупити задешево доларів, а тепер продати!». Інший: «Та ні, краще купити нерухомість, вона тоді копійки коштувала, а нині продати...». Третій: «Шановні панове міністри, які ще будуть пропозиції щодо оздоровлення української економіки?».
З тих пір я шалено мрію потрапити на якесь із закритих засідань топ–менеджменту країни. Ну, таке, де обговорюють стратегічні рішення. А нещодавно це скромне бажання дуже загострилося. Саме відтоді, як високі управлінці запропонували просто сенсаційну інформацію на дуже актуальну тему: Україна, виявляється, активно веде перемовини з Єгиптом про бартер пшениці (нашої) на природний газ (їхній). Оприлюднив інформацію керівник торговельної делегації при нашій амбасаді в цій гостинній державі Валерій Григораш. Але на цьому — сказав то й сказав — розмови про цінну ініціативу не змовкли. Ідею почали використовувати сили, що гуртуються навколо певних політичних персон — мовляв, ось вона, диверсифікація джерел постачання газу в усій своїй красі! Мовляв, у Єгипті продовольча криза, працює система субсидій на хліб, нащадки фараонів уже закупили 50 тисяч тонн нашого збіжжя, то ж за українські продовольчі запаси віддадуть газ зовсім недорого. А заодно й покажемо стратегічному партнерові його улюблену «кузькіну мать».
Істина в цій історії є: газ ця країна має і продати також, мабуть, не проти. Але... Я не думаю, що хтось із політиків не знає, де знаходиться Єгипет. Багато наших до сих пір там — +37 градусів на сонці є чудовою альтернативою київській вересневій сльоті. Але ж газ — товар доволі специфічний, його не завантажиш у чартерний літак в аеропорту Шарм–ель–Шейха. Хотілося б, але не завантажиш... А газогону до наших широт, на жаль, не збудували. Є такі собі локальні газогінчики до сусідніх країн, але серйозна труба Каїр—Київ, яка здатна гарантувати обсяги, поки що не діє. Знову ж таки, на жаль.
І при цьому свій газ Єгипет активно продає. Це, звичайно, не Іран і не Катар, не Росія і не Туркменія, але вільноконвертована валюта до бюджету капає. Спалюють єгипетський газ у європейському Середземномор’ї (Італії та Франції) і навіть у США. Але у скрапленому вигляді. Для цього там ввели в дію потужний комбінат — і заробляють на цьому грубі гроші. Нам би скраплений також здався, але знову ж таки на Одеському причалі його не розвантажиш і в бочках не зберігатимеш. А газовий термінал, про необхідність якого вже друге десятиліття розповідають фахівці, залишається у вигляді — навіть не ідеї — дискусії. То ж відкинемо і цю версію.
А що ж залишається в підсумку? Як виглядає цей загадковий камінець, від якого пішли хвилі по інформаційному полю? Обізнані люди стверджують: імовірно, йдеться про звичайну комерційну оборудку, щоправда, у великих обсягах та укладену за сприяння високопоставлених осіб. Схема угоди доволі проста: українська структура «Ікс» за бартерною схемою міняється товаром з єгипетською структурою «Ігрек», а отриманий таким чином газ — відповідно, за доволі пільговою ціною — продає. Навіть цим самим французам або італійцям. Отриманий прибуток ділять між виконавцями і високопоставленим «дахом», який «пробивав тему». Всі у виграші, корупція не зашкалює, ніхто нічого й ніколи не доведе.
Але виникає запитання: до чого тут державні інтереси та вживання всує святого слова «диверсифікація»? Українці, звичайно, від цієї ініціативи виграють. Але таких українців небагато буде, чоловік п’ять, може, десять.
Під час війни місцеві бюджети значною мірою залежать від роботи бізнесу, який продовжує сплачувати податки та підтримувати економіку громад. >>
Утворення десяти репресивних зон, в яких економічний розвиток значно відставатиме від решти регіонів країни прогнозує Нацбанк України. Щоправда, така тенденція вже є, і з продовженням війни вона лише буде поглиблюватись. >>
«Ярмарок смаку 2026» — одна з найважливіших гастрономічних подій Львівщини, спрямована на підтримку малих і середніх виробників органічної продукції та крафтових виробництв з усієї України. >>
В кількох локаціях Тернополя — двох парках і дендрарії біля однієї зі шкіл — з’явилися незрозумілі, на перший погляд здалеку, невеликі споруди. >>
У Києві це роками продавали як політичний ситком. З веселими репризами «95 кварталу», жартами про «жадібних банкірів», телевізійним карнавалом на каналах Ігоря Коломойського і нескінченним потоком мемів, де держава виглядала дурною, смішною і безпорадною. >>
Як далеко може бачити людське око? Вчені говорять, що якби не лінія горизонту, то воно могло б розгледіти полум’я від свічки на відстані близько 50 кілометрів. >>