Стародавній Успенський собор у Каневі повернуто в держвласність
Київську митрополію УПЦ (МП) суд зобовʼязав повернути в державну власність обʼєкт культурної спадщини національного значення — Успенський (Георгіївський) собор ХІІ століття. >>
На презентації виставки, яка відкрилася до Дня міста, дорогих автівок не було. Але був мер Михайло Добкін, якого досить незвично було споглядати на такому заході. Та й сам Михайло Маркович почувався якось незатишно, хоча двох розкручених митців до Харкова запросив саме він.
Три роки тому в столичному Музеї культурної спадщини проходила виставка під назвою «Три «П». Тоді до своїх робіт скульптор Олег Пінчук і художник–ілюстратор Сергій Поярков додали роботи Марії Приймаченко з власних колекцій. Харківський художній музей увійшов до переліку тих, які експонували «Два «П». Подібні дуетні виставки Поярков і Пінчук робили в Одесі, в усіх київських музеях, у Москві, в Нью–Йорку... «Скульптура виглядає якось бідно, коли на стінах немає живопису, та й живопис на стінах сам губиться. А так іноді наші роботи навіть плутають — настільки ми зрослися за цей час», — пояснив причини довгої співпраці з Сергієм Поярковим Олег Пінчук.
Виставку в харківській «художці» назвали унікальною: до всіх експонатів дозволили торкатися руками, та й саме відвідування експозиції зробили безкоштовним. На «Королеві» Пінчука (поєднання носорога зі слоном і ще з чимось угодованеньким і милим) дозволяли навіть посидіти.
У цілому роботи, які експонуються в Харківському худмузеї до 3 вересня, є своєрідною творчою ретроспективою за останні 20 років. Олегу Пінчуку довелося їх визбирувати в харківських і київських колекціонерів. Те ж саме зробив і Сергій Поряков, який привіз на додачу до Харкова і кілька своїх студентських робіт, які випадково знайшов під час переїзду до нового помешкання. «Я помітив, що мої ранні роботи, які я вважав технічними і раніше викидав, тепер теж купують, — позуючи перед камерами, розповів художник. — Але їх лишилося мало, тому ніхто не зможе підробити раннього Пояркова. Але все ж кілька «мерсів» опинилися на смітті».
Пінчук із новішого запропонував роботи «Скорпіон», «Королівський слон» і «Ромео» та «Джульєтту» (останні зображені як казкові птахи), а з істинних раритетів — дві скульптури, які отримали Гран–прі й першу премію на фестивалі «Молодість» у 1990 році. Серед поярковських робіт були й знані ілюстрації до казок Андерсена, і замальовки до творів фантастів, і чорно–біла філософська графіка, були й ті, що згодом складуть основу нового проекту (він складатиметься з 54 творів і матиме форму гральної колоди). На них — дивовижні рибки: винищувачі, носороги, годинники. Любов до рибок і казок, певно, і поєднує цих двох розпіарених, але простих у спілкуванні українських митців.
Чи з’являться поярковські рибки на сторінках книжок харківських фантастів, покаже час, а ось те, що на котрійсь із вуличок Харкова сяде перепочити хтось із пінчуківських міфічних героїв, — цілком реально. Принаймні про це з Олегом Пінчуком говорив харківський мер. До речі, кілька тижнів тому пінчуківська монументальна робота «Євразія» з’явилася на одній із центральних вулиць Москви.
Олег Пінчук:
— Харків — це місто, в якому багато гарних дівчат і гарної архітектури. Хочеться на старість придбати тут квартирку, щоб відпочити від суєтного Києва. До того ж, це перша столиця України. Це нормальне цивілізоване місто з прекрасною музейною колекцією. Тут багато художників, яких я поважаю. Для чого відомому й забезпеченому скульптору влаштовувати виставку в нестолиці? Професійні художники, як і професійні боксери, повинні час від часу виходити на ринг. Мені просто хочеться показувати людям, що я зробив за останні кілька років, — для якоїсь внутрішньої сатисфакції.
Сергій Поярков:
— Я все думав, чому мій старий друг Михайло Маркович, з яким ми у 2004 році стояли по різні боки барикад, залишив Київ. Пояснення — неймовірної краси харківські дівчата...
Останнім часом у моєму житті діє такий принцип: скільки ціни не підвищуй, усе одно майстерня пуста. У чому великий плюс популярності й впізнаваності, таких, як у Пінчука, Пояркова, Гапчинської? Коли до нас приходить якась людина і каже: хочу таке за такою ціною, — ми йому відповідаємо: йдіть на Андріївський узвіз! Я уже маю можливість створювати не те, чого прагне публіка, а те, чого хочеться самому собі. Коли в художника куплять будь–яку його роботу, він має можливість робити те, що йому істинно подобається. Іти таким шляхом набагато конструктивніше. Насправді художник не повинен бути ні голодним, ні роздягненим.
Київську митрополію УПЦ (МП) суд зобовʼязав повернути в державну власність обʼєкт культурної спадщини національного значення — Успенський (Георгіївський) собор ХІІ століття. >>
Подкаст «Палітурка», присвячений творам зі шкільної програми запустили Український ПЕН та The Ukrainians Media: чому вони вчили нас тоді та чого можуть навчити сьогодні. >>
За кілька сотень кілометрів від лінії фронту, в місті Луцьк, пробилася життєдайним паростком ошатна книжка «Кобзарі». >>
У ці дні в багатьох містах нашої країни відзначають Новруз. >>
Сергій Жадан уже давно перебуває на поетичному п’єдесталі. >>
Дерев'яний храм Святого Архистратига Михаїла, внесений до списку архітектурних пам'яток національного значення, повністю згорів під час пожежі в селі Сможе Стрийського району Львівщини >>