На всі фронти

Передчасна паніка, яка ледь не охопила табір української збірної через відсутність медалей на початку Олімпіади, зникла так само швидко, як і народилася. Насправді ніякого закляття над нашими спортсменами не висіло — просто в перші три дні нагороди розігрували в тих дисциплінах, де «синьо–жовті» не мають стійких позицій. А тільки–но почалися старти за участю лідерів нашої команди, медалі посипалися наче з рогу достатку.

За минулі вихідні українські спортсмени зробили скарбничку нагород збірної вдвічі важчою: завантажили туди аж сім медалей — рівно стільки, скільки за весь попередній змагальний тиждень. Тож план профільного міністерства — отримати 12–14 цінних зливків–кружалець — наші атлети виконали вже за дев’ять днів. А попереду ще тиждень змагань, і залишатися осторонь п’єдесталу українці не збираються.

Добринська з–за Блонської: час виходити з тіні

Перед стартом легкоатлетичного багатоборства фахівці заздалегідь віддавали пальму першості Людмилі Блонській. Срібна призерка чемпіонату світу–2007, чемпіонка світу–2006 у приміщенні мала повноправні претензії на олімпійське «золото» після того, як королева цієї дисципліни, шведка Кароліна Клюфт, зосередилася на стрибках у довжину й потрійним. Проте 30–річній матері двох дітей із Броварів заважала незалікована травма спини, позбутися відчуття якої повною мірою не вдалося. Як сказала сама Блонська, через ушкодження вона метала спис на півсили.

Між тим дещо несподівано у Людмили знайшлася гідна підмога. 26–річна вінничанка Наталія Добринська до Пекіна–2008 зірок із неба не хапала — в Афінах–2004 й на минулорічному чемпіонаті світу фінішувала восьмою. Проте до нинішньої Олімпіади підопічна Дмитра Полякова підійшла у відмінній формі й не приховувала, що розраховує потрапити в Китаї на п’єдестал.

Змагання семиборок тривали два дні — чотири види (біг на 100 м з/б, 200 м, штовхання ядра, стрибки в висоту) відбулися в п’ятницю, три (стрибки в довжину, метання списа, біг на 800 м) — в суботу. Після першого дня в лідери вибилася американка Хайліс Фонтейн (4060 очок), Добринська йшла на другій позиції (3996), тоді як фаворитка, Блонська, лише замикала чільну п’ятірку (3912).

У суботу зранку Блонська й Фонтейн опинилися на межі краху в п’ятому виді — стрибках у довжину. Обидві спортсменки змарнували по дві з трьох спроб і могли отримати по «бублику» в разі третього заступу. Утім — обережно, не доступивши до планки відштовхування 20–30 см, — вони таки здійснили залікові стрибки. Звісно, не так далеко, як хотілося (6,48 і 6,38 відповідно). Добринська ж повернула собі лідерство, встановивши черговий особистий рекорд — 6,63 м. Загалом вінничанка побила п’ять власних досягнень у семи дисциплінах!

Тому її перемога в Пекіні вийшла закономірною — не завадило навіть восьме місце в бігу на 800 м. Блонська ж побила свій рекорд саме в останньому виді й потіснила американку на третю позицію. Український дубль у багатоборстві став великим сюрпризом для всіх. Зрозуміло, що Наталка перебувала на сьомому небі від щастя, хоча й Людмила залишилася задоволена срібною медаллю.

І воздасться вам по заслугах ваших

Тріумф юної Олени Костевич у стрільбі з пістолета в Афінах–2004 став приємним сюрпризом. І хоча чернігівка вже носила титул чемпіонки світу, далеко не всім титулованим спортсменам вдавалося сходити на олімпійський п’єдестал. Нинішні Ігри стали своєрідною сатисфакцією для наших досвідчених стрільців, які перемагали на багатьох змаганнях, а от на головному старті чотириріччя вершин не сягали.

У три дні уїк–енду саме представники кульової стрільби стали основними постачальниками медалей в українську командну скарбничку. П’ятничний тріумф 35–річного кримчанина Артура Айвазяна наступного дня повторив 34–річний львів’янин Олександр Петрів. Флегматичний українець досяг успіху в швидкісній стрільбі з пістолета з 25 метрів (за чотири секунди потрібно зробити п’ять пострілів), зумівши впоратися з нервами у фіналі і встановивши олімпійський рекорд влучності. Серед шістки кращих було двоє українців, але інший досвідчений львів’янин, Роман Бондарук, не підтримав сенсаційний прорив свого земляка.

Натомість у останній день змагань у тирі відзначився 40–річний (!) Юрій Сухоруков. У драматичному фіналі стрільби з гвинтівки з 50 метрів із трь­ох положень донеччанин вийшов на другу позицію й утримував її до кінця, хоча цілком міг претендувати й на «золото». Останнім пострілом на найвищу сходинку п’єдесталу з четвертого місця злетів китаєць. А лідер змагань, американець Метью Еммонс, поцілив... у четвірку, тоді як на такому рівні навіть вісімка вважається помилкою. У підсумку представник США опустився на четвертий рядок протоколу.

Срібна Коробочка

Від чернігівської важкоатлетки Ольги Коробки медаль чекали. Щоправда, абсолютна чемпіонка Європи навряд чи могла розраховувати піднятися вище третьої сходинки, оскільки за попередніми результатами суттєво поступалася двом представницям Азії. Але Ользі допомогло те, що китаянки не заявили свою спортсменку в категорію понад 75 кг, і перед українкою відкрилася пряма дорога до «срібла». Сперечатися з кореянкою Міран Янг, котра встановила в Пекіні три світові рекорди, нашій Коробочці, як називають спортсменку колеги по цеху, наразі нереально.

А свою програму Оля виконала. У поштовху вона підняла над головою 124 кг, у ривку — 153, чим і забезпечила збірній України другу срібну медаль у Китаї. Докладати надзусиль і набирати в сумі близько 300 кг, що Коробка робила на тренуваннях, не знадобилося.

Бронза з блиском золота

Однією з шести наших олімпійських чемпіонів Афін–2004, які приїхали до Пекіна, була борчиня Ірина Мерлені. У міжолімпійський цикл львів’янка встигла народити дитину, в зв’язку з одруженням змінила прізвище на Микульчин і почала виступати за Київ. На Ігри–2008 перша олімпійська чемпіонка в історії жіночої вільної боротьби приїхала з травмою коліна, але бійцівський дух Іри дозволив їй знову зійти на п’єдестал.

Доволі легко здолавши в 1/8 фіналу вагової категорії до 48 кг монголку Цогтбазар, у чвертьфіналі українка зустрілася зі своєю старою знайомою Чихару Ічо з Японії. На минулій Олімпіаді саме в неї Мерлені вирвала перемогу в драматичному фіналі, зате двічі програвала Ічо фінал чемпіонату світу. Цього разу Ірина була близькою до повторного виграшу в японки, але за п’ять секунд до завершення другого періоду дозволила провести суперниці прийом, що поставив хрест на надіях на друге «золото» поспіль. «Мабуть, так того хотів Бог», — підсумувала наша спортсменка.

Зате в сутичках за бронзову медаль українська борчиня не залишила шансів ані китаянці Лі Сяомей, ані американці Кларіссі Чан.

А от львів’янка Наталія Синишин у вазі до 55 кг вибула після першої ж поразки американці ван Дусен. Так само в 1/8 фіналу в неділю завершили виступи Юлія Остапчук (до 63 кг) і Оксана Ващук (до 72 кг).

Призерка нізвідки. Навіть без кімнати в гуртожитку

Українські велосипедисти завжди відзначалися високими результатами на треку. Не обійшлися вони без медалі й цього разу, хоча нагорода прийшла не звідти, звідки її найбільше чекали. Коронним видом наших вважалася командна гонка переслідування. Проте українська четвірка (Щедов, Поліщук, Дюдя, Полатайко) посіла в кваліфікації аж дев’яте місце й до вирішальних заїздів не потрапила. Причина — незадовільна підготовка до Олімпіади: українці не змогли проїхати дві заплановані шосейні гонки, а пізніше — наростити швидкість на треку, оскільки у нашій країні такого просто нема. Тижня підготовки в Пекіні виявилося замало.

За всіх трековиків відпрацювала 20–річна Леся Калитовська. Уродженка містечка Жовква Львівської області тренується в Лу­ган­ську, але навіть не має своєї кімнати в гуртожитку! Перебивається то в помешканні тренера, то в подруги Любові Шуліки. Чиновники ж обіцяли допомогти з житлом лише в разі здобуття медалі. Але вимагати такого від юної спортсменки — це відвертий шантаж. Однак Калитовська зуміла здивувати весь світ, поступившись на велодромі «Лаошань» лише двом британкам. У заїзді за бронзову нагороду Леся не залишила шансів новозеландці Алісон Шенкс.

Бої з утратами

Чим ближче до медальних двобоїв, тим рідшими стають ряди українських боксерів. Капітан нашої збірної Георгій Чигаєв (вагова категорія до 48 кг) у 1/16 фіналу переміг представника Росії Давида Айрапетяна (за очками — 13:11), але в наступному раунді не зумів чинити гідного опору кубинцеві Ямп’єру Ернандесу (3:21). Також викинув білий прапор перед представником Острова Свободи Сергій Дерев’янченко (до 75 кг) — у 1/8 фіналу миколаївчанин здався Еміліо Корреа (4:18). А от В’ячеслав Глазков із Луганська в суперважкій категорії (понад 91 кг) із представником Куби Робертом Альфонсо в 1/8 фіналу не без ускладнень, та все ж упорався — 5:3.

П’ятою нашою втратою виявився кримчанин Олександр Усик. У вазі до 91 кг він гідно бився проти чинного чемпіона світу — італійця Клементе Руссо, але судді віддали перевагу апеннінцеві — 7:4.

НЕЧЕСНА БОРОТЬБА

Позбавлення медалей: примусове й добровільне

На Олімпіаді зафіксовано перші випадки вживання спортсменами заборонених препаратів. Серед медалістів на вживанні допінгу спіймали стрільця з КНДР Джон Су Кіма. Срібна медаль корейця в кульовій стрільбі з пістолета з 50 м перейшла китайцю Тань Цзунляну, а «бронза» дісталася росіянину Ісакову, який посів у змаганнях четверте місце.

Бронзову нагороду Кіма в стрільбі з пістолета з 10 м передали американцеві Тернеру. Позитивним виявився й допінг–тест ще одного стрільця з КНДР — Кім Хен Уна.

Також заборонені препарати знайшли в аналізах грецької бігунки на 400 м, олімпійської чемпіонки Афін–2004 Фані Халкіа, в’єтнамської гімнастки До Тхі Нган Тхун, іспанської велогонщиці Ісабель Морено, болгарської бігунки на довгі дистанції Даніели Йорданової.

А от борець класичного стилю Ара Абрахамян, котрий виступає під прапором Швеції, фактично добровільно позбувся пекінської «бронзи». Вважаючи, що його засудили в півфіналі проти італійця Мінгуцці, на церемонії нагородження Абрахамян кинув вручену йому бронзову медаль на килим і пішов із зали. Міжнародний олімпійський комітет не став терпіти неспортивної поведінки й офіційно позбавив Абрахамяна нагороди. Нікому іншому її не передали.