Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Віктор Савченко. (Фото автора.)
Одеський історик Віктор Савченко належить до тієї когорти сучасних літописців, які вміло поєднують історію з вільним викладом. Тому його дослідження, можливо, не викликають значного наукового резонансу, зате спричиняють громадський.
Днями в Одеській науковій бібліотеці імені М. Грушевського було презентовано його тринадцяту книжку — «Павло Скоропадський». Монографія побачила світ у видавництві «Фоліо» в серії «Історичне досьє». Це не перша співпраця Віктора Савченка з відомим харківським видавництвом. Тут виходили його книжки «12 воєн за Україну», «Авантюристи громадянської війни», «Нестор Махно», кандидатську дисертацію щодо якого захищав одеський історик. А дослідження «Симон Петлюра», котре побачило світ у серії «Час і долі», нині готується вже до третього перевидання.
Коли «Фоліо» запропонувало одеському історику, який спеціалізується на періоді 1917—1920 років, написати книжку про Павла Скоропадського, він спочатку поставився до цього скептично. Постать останнього гетьмана України викликала в нього чимало критичних суджень. Але в роботі над книжкою Віктор Савченко побачив живу людину, з властивими кожному з нас плюсами та мінусами. Царський генерал, флігель–ад’ютант Миколи ІІ, який народився й виховувався в Німеччині і котрий пробував будувати політику незалежної України саме на зв’язках із цією країною, став відомим у СРСР завдяки карикатурному зображенню в Булгаковських «Днях Турбіних». Насправді правління Скоропадського далеке від такої однозначності.
Часи гетьманату позначені найбільшою стабільністю в роки визвольних змагань 1917—1920 років. З більшовицької Росії прибували у відносно спокійну Україну цілі ешелони біженців. Одеса жила насиченим культурним життям. Відкрилися Дніпропетровський та Кам’янець–Подільський університети, Одеський політехнічний інститут тощо.
За словами Віктора Савченка, він не хотів творити чергового кумира. Не варто впадати з одних крайнощів в інші. Він показав Павла Скоропадського як людину, що шукала відповіді на виклики свого часу. І хтозна, як би розгорталися події, якби Німеччина таки вистояла в Першій світовій?
Одеська «Просвіта» запропонувала назвати ім’ям Павла Скоропадського один із ВНЗ, які були засновані в Одесі під час його правління.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>