У Троїцькому, благословенному селі на Павлоградщині, перед цим мені довелося побувати бозна–скільки років тому. З усього іншого найбільше запам’яталося, як напередодні вночі «металісти» за допомогою трактора вирвали «з м’ясом» масивні металеві ворота з приміщення складу отрутохімікатів. Місцеве сільгосппідприємство, пригадую, тоді ще на плаву трималося. З його головою навіть разом їздили до Солонянського району вивчати передовий досвід реформування сільського господарства. Проте з того все одно нічого не вийшло. Агроформування наказало довго жити, незважаючи на те, що тривалий час носило ім’я Сергія Кірова, який тут, звісно, не орав і не сіяв, але чомусь високої шани удостоївся. Навіть пам’ятник цьому петербуржцеві дотепер бовваніє у центрі Троїцького. Однак нині у селі все більше подейкують про те, що Кірова на постаменті необхідно замінити на... Наполеона. І хоч це — звичайний жарт, у ньому, як відомо, є значна частка правди. Бо віднедавна мешканці Троїцького свої надії і сподівання пов’язують із французами.

Одразу 16 назв вулиць, що залишилися мешканцям Лубен у спадок від тоталітарного минулого, замінили. У рішенні про перейменування йдеться передовсім про «врахування історичних традицій України та міста Лубен».