«Королева забажали»

16.07.2008
«Королева забажали»

Олена Ісінбаєва встановила світовий рекорд після трирічної перерви. (Фото Рейтер.)

Нового світового рекорду в стрибках із жердиною у жінок чекали майже три роки. Після двох національних досягнень США у виконанні Дженіфер Стучинськи — 4,90 і 4,92 — світ заговорив про можливе «завершення епохи Ісінбаєвої». Сама ж Олена до подібних висловлювань ставилася спокійно. Мовляв, колись чимало чоловіків стрибали на 6 м, а наблизитися до рекордів Сергія Бубки так нікому й не вдалося.

Напередодні старту в Римі український тренер Ісінбаєвої Віталій Петров мав стурбований вигляд.

— Так завжди буває перед першим стартом сезону, — пояснив Віталій Опанасович. — Ми провели колосальну роботу, а в що вона виллється — наразі невідомо. За усіма тренувальними показниками перед вболівальниками має з’явитися оновлена Ісінбаєва — звісно, якщо впорається зі своїми емоціями.

— Ви майже місяць готувалися в Донецьку. Як воно на батьківщині?

— Будь–які поняття відходять на другий план, коли йдеться про комфорт і умови для тренувань. А нас у Донецьку час від часу просто виганяли зі стадіону — то турнір з футболу, то змагання пожежників, то релігійні зібрання. Більше тижня довелося тренуватися в манежі. Кому потрібні ці нервування під час технічної підготовки? Навіщо було їхати в Донецьк?

— А й справді, навіщо?

— Королева забажали...

Інтонація і нервовий стан Петрова говорили самі за себе. У Римі для тандему українського фахівця й російської зірки наступав момент істини. Ісінбаєвій потрібно було знову доводити свою беззаперечну перевагу. І вона її блискуче довела!

Аби піднятися на висоту світового рекорду, Олені знадобилося шість спроб. Росіянка почала змагання, як ніколи раніше, з позначки 4,70 м, а закінчила — на рекордних 5,03.

 

Олена Ісінбаєва: Я готувалася не до перемоги, а саме до світового рекорду

— Олено, чому ви підняли рекордну планку не на 1, а на 2 см? — запитала в рекордсменки авторка цих рядків.

— Останнім часом мені не щастить із парними числами. До того ж три останні роки я кілька разів невдало стрибала на 5,02. Тому після спроби на 4,95 Віталій Опанасович сказав: «Лєночко, не став, будь ласка, 5,02. Давай спробуємо на сантиметр вище».

— Після рекорду ви виглядали щасливою. Але мені здалося, що й на попередніх висотах ви почувалися не менш окриленою.

— Так воно й було. Я вперше за останні роки по–справжньому насолоджувалась стрибками. Раніше, переглядаючи власні стрибки в запису, я розуміла, що моя техніка не витримує жодної критики. Сьогодні все було інакше, — я дивилася на екран і подобалася сама собі.

— Що ж так кардинально змінилося в порівнянні з минулим роком?

— Виросли всі тестові показники — я швидше біжу, краще стрибаю в довжину, стала помітно сильнішою. Та найголовніше — я змінилася внутрішньо. Помінявши три роки тому тренера, я кардинально змінила своє життя. Інколи нових проблем було стільки, що спорт відходив на другий план. Але мене завжди підтримували тренер, сім’я, мій хлопець. Тепер усе владналося й я знову віддаюся спорту на всі сто відсотків. Нарешті почуваюся колишньою Ісінбаєвою. Як у молодості (сміється).

— Вас не виводили з рівноваги запитання про даремну зміну тренера, про те, що ваш час в секторі минув?

— Мене це лише розізлило. Я вийшла в сектор у Римі по–спортивному злою й голодною до перемог. Сподіваюся, наступні рекорди даватимуться мені легше. Адже навіть на рекордній висоті я подолала планку з непоганим запасом. Моя мета залишається незмінною — поставити 36 світових рекордів, бодай на один більше, аніж Сергій Бубка.

— Раніше ви говорили, що збираєтеся залишатися в секторі до 2013 року. Виходить, вам доведеться встановлювати по три рекорди на рік.

— Графіків досягнень я не складала. Але якщо мені вдасться дістатися висот 5,15—5,20, то світових рекордів якраз буде близько 35.

— Нарешті ви можете розслабитися й відсвяткувати своє досягнення.

— Обійдемося без урочистих святкувань, бо жодної несподіванки не сталося. Світовий рекорд — це і є те, до чого ми йшли. Тепер потрібно вгамувати емоції й спокійно готуватися до наступних турнірів. Перед Пекіном у мене ще старти — в Лондоні, Стокгольмі й Монако, та й до Олімпіади лишається місяць. Розслаблятися ніколи.