В «урагані» й на веселках

Літо — пора музичних фестивалів під відкритим небом, open air. Тепла погода сприяє пригодам, новим знайомствам і прослуховуванню музики десь на галявині. Меломани пакують наплічники, запасаються пивом, беруть плеєр — і прямують на музичну забаву. В Європі проводять дуже багато фестивалів під небом, а віднедавна формат open air набув великої популярності в Україні: цього літа в нас проводиться близько десятка фестів. Кореспондент «УМ» побував у німецькому селищі Шіссель, що неподалік Бремена, на Hurricane Festival. На цьому фестивалі виступило одразу три гурти, які мріють почути наживо усі справжні меломани, — Radiohead, Foo Fighters і Sigur Ros.

З «гумаками» і мангалом

На вході нам на руки причепили браслет із написом Hurricane. Це перепустка в наметовий табір і музичну зону. Квиток коштував 115 євро. Ми замовили його через друзів у Німеччині. Hurricane Festival — один із найсильніших за складом учасників у цьому сезоні.

Наметові табори та автомобільні стоянки зайняли кілька гектарів площі. За підрахунками організаторів, фест відвідало 70 тисяч людей. Наше містечко лежало на полі, вкритому стернею. Знайти вільний майданчик було непросто. Ми прибули на фестиваль наприкінці першого дня, тож довелося напинати палатки в кінці табору, біля загорожі.

Багато німців запаслися перед фестивалем гумовими чобітьми. Якби випав дощ, поле перетворилося б на багнюку, тоді таке взуття було б дуже доречним. Але за три дні фестивалю дощ падав тільки двічі й недовго. Через суху погоду в повітря здіймалися кілограми куряви. Іноді, щоб подихати, доводилося вдягати на обличчя хустку.

Німецькі меломани приїхали на фестиваль у всеозброєнні. Між наметами для ночівлі стояли торговельні палатки, під якими можна було б потусуватися на випадок дощу. Під накриттям розставили стільці, столики, запаси їжі. Поруч — мангали для того, щоб смажити сосиски і розігрівати туристичні обіди.

Ми відразу відчули, що на фестивалі панує товариська атмосфера. Поки розкладали намети, до нас кілька разів підходили хлопці. Оскільки німецька мова тверда, нам здавалося, що вони роблять нам зауваження: наприклад, хочуть сказати, що наш намет затулить їм вихід абощо. Але, коли ми переходили на англійську, виявлялося, що хлопці пропонували допомогу в напинанні палаток.

«Ураганний» фест

Hurricane Festival — німецька забава, на якій мало іноземців. За весь фестиваль ми не зустріли жодного українця і навіть росіянина (хоча їх, підданих Москви, в Німеччині дуже багато). Тому не дивно, що найбільшу публіку на фестивалі зібрала німецька група Beatsteaks. Вони були хедлайнерами першого дня. Німецька публіка підспівувала кожній пісні рокерів і активно реагувала, коли музиканти казали щось на кшталт «я не бачу ваших рук». Ані Foo Fighters, ані Radiohead не мали такого ажіотажу.

Foo Fighters — одна з найкращих груп, які грають панк–рок. Фронтмен «винищувачів» Дейв Гроул має хороший голос, хоча в музичному світі прославився як барабанщик. До 1994 року він грав у легендарній «Нірвані», поки лідер цього гурту Курт Кобейн не покінчив життя самогубством. Дейв Гроул змінив палички на гітару й мікрофон і створив із колегами Foo Fighters. Американські панк–рокери виконали на фестивалі найвідоміші свої пісні, включно з Monkey Wrench, Learn To Fly та Best Of You. Під їхню музику публіка жваво стрибала і влаштовувала «слеми» (штовханину). Після виступу Foo Fighters фани ще довгий час танцювали і горланили їхні пісні.

Найцікавіша програма була заготовлена на останній день фесту. Sigur Ros виступали на головній сцені передостанніми, якраз при заході сонця. Ісландці грають дуже класну мелодійну музику. На сцену вийшло близько п’ятнадцяти виконавців. Їхня музика якнайкраще пасувала до того червневого вечора. Більшість публіки слухали Sigur Ros, лежачи на траві. Так само як музика — плавно і мальовничо — по небу пливли хмари.

Хедлайнерами фестивалю були Radiohead. Перед виступом британців на сцені підвісили пластикові трубки, які під час концерту переливалися різними кольорами. Їх розхитував вітер — і від того видовище ставало ще цікавішим. Декорації були створені під новий альбом британської групи — In Rainbows («На веселках»). За візуальними ефектами із Radiohead могли порівнятися тільки The Chemical Brothers, які виступали першого дня: під їхню електронну музику на сцену проектувалися тигри, великі роботи, людські силуети, лабіринти тощо.

Radiohead виконали всі пісні з нового альбому і, на радість фанатам, доповнили виступ «класикою». Британці заграли навіть ті композиції, які досі рідко грали на концертах. Деякі речі піддалися цікавій обробці — наприклад, Gloaming виконувалася із завищеними басами. Я так і не розібрався, що гладило мені обличчя: вітер чи звуки бас–гітари та синтезатора. Під час виступу Radiohead фронтмен групи Том Йорк виніс на сцену прапор Тибету і, сказавши «Ця пісня для них», зіграв Everything On Its Right Place. А взагалі Том був неговірким: дякував за оплески, а насамкінець сказав своє фірмове Good night, everybody!

Під музику Radiohead над Шісселем почали збиратися чорні хмари. Іноді небо розпорювали спалахи беззвучної блискавки. Хмари над нами рухалися в різні боки — це одна з ознак штормових вітрів. Фестиваль невипадково називається Hurricane («Ураган»). Але, на щастя, минулося: не було ані шторму, ані дощу.

Гей, забава, забава аж до рання!..

Утім музика та улюблені гурти — не єдина причина, чому молодь з’їжджається на такі забави. Багато хто відвідує фестивалі, щоб просто повеселитися, відчути особливий фестивальний дух і скуштувати свободи. На «Ураган–фестивалі» доводилося бачити людей, в яких на руках було по чотири браслети з попередніх років. Вони приїздять сюди, незалежно від складу учасників.

Після виступів життя з–під сцен переносилося у наметовий табір. Тут до ранку було чутно музику (дехто не полінувався привезти великі колонки), сміх і футбольні співи. Окремі меломани, пританцьовуючи, ланцюжком проходять через увесь табір. За душевними розмовами швидко приходив світанок — наприкінці червня найкоротші у році ночі.

Незважаючи на довгі посиденьки, табір прокидався досить рано. Вже о восьмій вишиковувалася чималенька черга в душ, а містечко повнилося запахом смажених сосисок. Хоча, звісно, дехто так наслухався музики напередодні, що спав аж до обіду. А ми одного ранку прокинулися в загорожі. Поки над нами владарював міцний сон, якісь дотепники оточили наші палатки металевим парканом. На фестивалі справді багато жартували.

Великим другом меломана було пиво. Вже у перший день, коли ми тільки прибули, біля деяких наметів лежали гори з пивних бляшанок та іншого сміття. Але це були тільки маргаритки порівняно з тим, що лишилося на землі після закінчення фестивалю. В понеділок уранці перед від’їздом, на полі лежали клунки з туристичними обідами, консервами, пивом, водою, хлібом (особливо вражали втоптані в грязюку німецькі прапори). Цього краму вистачило б не на одну полицю супермаркету. Пам’яткою про славетні дні лишилися мангали, стільці та намети. Вітер підіймав палатки і гнав їх перекотиполем. Один намет здійнявся вгору і під вигуки натовпу порхав собі, як повітряний змій. Між тим усім лежало сміття. Тож якщо німці й вважаються нацією, схильною до педантизму та порядку, від цих рис вони відпочивають на подібних фестивалях. Є, очевидно, і така свобода.