Кіно без черги

— Міністр культури і туризму Василь Вовкун озвучив інформацію, що Мінкульт співпрацюватиме з конкурсом «Коронація слова» і запустить десять фільмів за сценаріями, які перемагали чи брали участь у цьому конкурсі. Що це за проект?

— На «Коронації слова» є цікаві сценарії. Зараз переглядається бюджет Міністерства і Василь Володимирович запропонував ідею виділити з цього додаткового бюджету один мільйон гривень на десять короткометражних дебютних робіт — по 100 тисяч на десятихвилинку. Для десять хвилин це нормально. І долучити ще бізнес, спонсорські кошти, щоб зробити це повніше, насиченіше — про це є домовленість із Юрієм Логушем.

— Міністр також сказав, що українські режисери, які отримали призи на міжнародних кінофестивалях, без черги одержать право і гроші від Мінкульту на наступний фільм. Коли почало діяти це правило?

— Ми запровадили цей принцип як експеримент уже цього року, але правилом його зробив міністр, коли затверджував порядок фінансування і фінансової підтримки кінопроектів. І зараз вже знімається п’ять повнометражних дебютів вчорашніх призерів міжнародних кінофестивалів: це і Марина Кондратьєва «Одного разу я прокинувся», і Валентина Васянович «А ви граєте в шахи?», і Валерій Ямбурзький «Ліза», і Тарас Томенко «Зона», Олексій Росич «Пісні Галагана». Ще кілька проектів у розробці. Степан Коваль береться як художній керівник за проект «Моя країна — Україна» — це 52 трихвилинних мультиплікаційних фільми про історію, звичаї, обряди, духовний досвід регіонів. Це проект на замовлення Міністерства культури, і його будуть реалізовувати молоді аніматори. Ще в розробці великий півторагодинний анімаційний проект за Франком — «Коли ще звірі говорили», повноцінний мультиплікаційний фільм за твором Сашка Лірника «Про козака, чорта і всяку бувальщину», уже почали знімати мініатюрки про Котигорошка. Тобто планується десь п’ять повнометражних мультиплікаційних фільмів, і в тому числі за участі молодих режисерів–призерів. Якщо вдасться випустити цих п’ять, що вже знімають, і додати нових, тоді буде змінено обличчя українського кіно. Інша справа, чи таке воно буде, як ми очікуємо... Але в будь–якому разі це буде потужний прорив, який дасть можливість по–іншому дивитися на світ, оцінювати його по–новому і, власне, примушувати нас по–новому бачити нашу екранну перспективу.

— Відомо, що змінилася експертна рада з питань кінематографії, яка оцінює перспективність заявок кінорежисерів, відбирає сценарії. Хто ввійшов до нової експертної ради, і наскільки вона оновилася?

— Експертна рада оновилася десь на третину, зараз туди додалися прозаїки, драматурги — там з’явилися Іван Драч, Володимир Войтен­ко, Володимир Климен­ко. З одного боку, вона і омо­лодилася, і набула такого драматургійного забарвлення. Але вже сформовано раду, яка буде визначати перспективи розвитку галузі. Там теж десь 11 людей, і до неї ввійшли всі учасники сучасного кінопроцесу — і продюсери, і дистриб’ютори, і директори кіностудій, і демонстратори, і вона вже почала виробляти критерії, пов’язані з формуванням концепту розвитку кіно, з вибором сценаріїв, із захистом проектів.

На Кінофорумі ми зробили експеримент із захистом проектів, і я побачила, наскільки ця акція потрібна. Вона примушує режисерів, особливо молодих, чіткіше формулювати ідею, дивитися на неї з точки зору потенційного глядача — сприйме–не сприйме. На цьому захисті розгорнулася дискусія. Про проект Валентина Васяновича говорили «Та це ж польське кіно 70–х років», а коли він встав і розказав історію, показав частину відзнятого матеріалу, то розсмішив навіть експертів, переконав їх у своїй правоті. І це дало змогу побачити, що навіть прочитане не завжди відтворює реально те, що буде на екрані.

— Перемога на яких фестивалях зараховується?

— На всіх міжнародних, з наших — це «Відкрита ніч» і «Молодість».

— Тобто зараз, щоб отримати фінансування Мін­культу, треба пройти дві експертні ради?

— Три. Оцю першу, яка відбере сценарій, проект, далі ту, яка обрахує, і третю — яка затвердить в цілому. Це, в принципі, одна рада, так будемо казати, але три секції. Я думаю, що це нормально, тому що, з одного боку, це дисциплінує і одних, і других, а з другого — до деякої міри є страхувальним моментом мене як людини, причетної до розподілу коштів. Тому що які б критерії я не висувала, яку б мотивацію не представляла, як би не апелювала до того, що я все роблю об’єктивно, все одно будь–які мої дії піддають сумніву, і це нормально. А коли вже будуть експертизи, різні люди, оцінка з різних точок зору, тоді принаймні відбувається пошук оптимального рішення.

— Ви до якої ради належите?

— Я входжу до загальної ради — сама відбором не займаюся, хоча, безумовно, все перечитую.

ЦИФРИ

— Молоді режисери отримали від Мінкульту хто п’ять, хто сім мільйонів на дебютні повнометражки. У Марини Кондратьєвої є частина грошей позабюджетних, зараз дуже потужну «пошукову роботу» веде Тарас Томенко. Ми порахували одну хвилину екранного часу і оплачуємо кожну хвилину екранного часу повного метра за цими обрахунками: в ігровому кіно це 54100 гривень, в анімаційному — 51400 гривень, в неігровому — 9700 гривень. Ці розцінки затверджені постановою Кабміну від 17 квітня. Якщо ви хочете більшу винагороду, більше ефектів і так далі — звичайно, шукайте.