Гус і лебеді

Іспанія: всупереч долі

...У останньому чвертьфіналі Євро–2008 позавчора ввечері зустрілися переможець групи D — збірна Іспанії та представник «групи смерті» — команда Італії. Іспанці будь–що прагнули здолати чвертьфінальний бар’єр, який востаннє на європейських та світових форумах долали аж у далекому 1984 році. Та й апеннінці, чинні чемпіони світу, були сповнені бажання реабілітуватися перед уболівальниками за бліденьку гру на груповій стадії.

Оскільки над суперниками тяжіла велика відповідальність за результат, обидві команди приділили основну увагу захисту власних воріт, а вилазки до володінь суперника робили малими силами. Поодинокі небезпечні моменти, що створювали творчі гравці, майстерно ліквідовували зіркові голкіпери — Ікер Касільяс та Джанлуїджі Буффон. За словами наставника іспанців Луїса Арагонеса, обидві команди не показали своєї кращої гри. «Звичайно, потрібно було діяти швидше. Ми грали занадто повільно й дуже часто втрачали м’яч. Якби грали в пас хутчіше, створили б значно більше небезпечних моментів», — прокоментував дії своєї команди наставник піренейців.

Не спромігшись виправити нулі на табло центральної віденської арени впродовж 90 хвилин, команди продовжили обережно грати й у додатковий час. Було видно, що більше сил залишилося в іспанців, однак у підопічних Роберто Донадоні вистачило морально–вольових якостей, щоб дотягнути справу до «лотереї». «Футболісти віддали боротьбі всі сили. Я пишаюся ними й тим, як ми боролися. Ні в кого не залишилося й краплі енергії», — хвалив своїх підопічних італійський наставник.

У серії 11–метрових ударів більше пощастило іспанцям. Вони нарешті зламали ще одну сумну традицію, за якою тричі поступалися суперникам на великих турнірах саме по пенальті. Голкіпер мадридського «Реалу» відбив удари Даніеле Де Россі й Антоніо Ді Натале, тоді як страж воріт «Старої синьйори» парирував лише «постріл» Даніеля Гюїси.

Отже, збірна Іспанії пробилася до півфіналу вперше за 24 роки й тепер вдруге на цьому турнірі спробує здолати сенсаційну команду Росії. «Футболісти впевнені, що ми знову переможемо росіян. Багато хто каже, що в четвер усе для нас складатиметься легко, бо ми вже брали гору над командою Гуса Хіддінка. Одначе я думаю, що все буде значно складніше», — каже 69–річний Луїс Арагонес.

Росія: повернення боргів

Росіяни ж стали справжнім відкриттям чемпіонату. Швейцарський Базель уже охрестили «містом російської слави». Тут, на стадіоні «Санкт–Якоб Парк», гидкі каченята перетворилися на білих лебедів. Як Гусові Хіддінку вдалося впродовж місяця настільки якісно змінити гру своїх підопічних, зібраних, по суті, лише з російських клубів (виняток — Іван Саєнко з «Нюрнберга»)? Відповіді на це питання не знаходять навіть у Москві, котра пила й святкувала всю ніч із суботи на неділю.

Мало хто сподівався на сприятливий для збірної Росії результат у грі проти голландців, які на груповому етапі продемонстрували свій всесвітньо відомий «тотальний» футбол і розгромили чемпіонів та віце–чемпіонів світу. Однак голландський наставник росіян Хіддінк вирішив боротися зі співвітчизниками їхньою ж зброєю. Сповідуючи правило, що кращий захист — це напад, росіяни завжди були на крок попереду голландців. Гра на випередження в обороні, постійний пресинг по всьому полю, разючі атаки, на вістрі яких перебували Аршавін і Павлюченко, дозволили нашим північно–східним сусідам постійно контролювати хід поєдинку. «Ми переважали суперника в технічній, тактичній та фізичній підготовці», — так оцінив дії збірної Росії Гус Хіддінк.

А підопічні Марко ван Бастена були не схожі на самих себе й загрожували воротам Ігоря Акінфєєва лише після «стандартів». Уже після матчу наставник «помаранчевих» скаже, що продемонструвати змістовну гру його хлопцям завадили хвилювання та погана фізична готовність. Гол у відповідь на останніх хвилинах основного часу був, радше, несподіванкою, аніж закономірністю. Адже доти Руд ван Ністелрой мав хіба що один по–справжньому небезпечний момент, однак нападникові «Реалу» забракло кількох сантиметрів, аби переправити «шкіряного» до сітки воріт.

Тоді як російська команда раз по раз турбувала 37–річного голкіпера збірної Голландії Едвіна ван дер Сара, і він лише завдяки своїй майстерності та неточності росіян у завершальній фазі атак зберігав свої володіння на замку. Однак на початку другого тайму воротар «Манчестер юнайтед» не зміг нічого вдіяти після влучного удару зльоту Романа Павлюченка, який замкнув флангову передачу капітана команди Сергія Семака (до речі, вихованця луганського футболу). А 30 хвилин екстра–таймів стали зірковим часом Андрія Аршавіна, котрого визнали кращим гравцем матчу. Спочатку володар Кубка УЄФА в складі «Зеніта» віддав диво–пас на Дмитра Торбінського, і спартаківець у стрибку переправив м’яч у порожній кут. А потім уже сам петербуржець знущально відправив снаряд поміж ніг голландського гуллівера — 1:3. «Андрій — фантастично технічний футболіст, майстер від природи», — сказав на післяматчевій прес–конференції Хіддінк.

Перед суботнім матчем багато говорили про фінал Євро–1988, в якому Марко ван Бастен забив «футбольний шедевр» у ворота Ріната Дасаєва й повернувся додому зі щитом. Цього разу голландець, уже тренер, опинився на щиті. Але як справжній джентльмен ван Бастен побажав переможцям успіхів і висловив задоволення від їхньої гри.

Туреччина: фірмовий знак — гол на останніх хвилинах

А в п’ятницю на все тому ж віден­ському «Ернст Хаппель штадіоні» збірні Хорватії й Туреччини у другому чвертьфіналі визначали, хто на наступній стадії зустрінеться з німцями. Фаворитом пари вважалися балканські футболісти, які виграли всі три матчі групового турніру. Однак наставник євро–азіатів Фатіх Терім заявив, що його команда аніскільки не боїться суперника. Можливо, тому турки відразу після стартового свистка заволоділи ініціативою й до середини першого тайму за активної участі Хаміта Алтинтопа створили декілька небезпечних моментів біля воріт Стіпе Плетикоси. Однак атакувальний запал турків охолодив Івіца Олич, який після флангового прострілу Модрича з лінії воротарського майданчика влучив у поперечину воріт Речбера Рюшту. Надалі небезпечні моменти вже виникали біля володінь голкіпера «Бешикташа», але назвати їх по–справжньому гольовими було важко.

Залишивши свої ворота «сухими» в основний час, суперники відклали визначення сильнішого на овертайм. За відносно рівної гри найцікавіше почалося аж наприкінці додаткової 30–хвилинки. Спочатку хавбек загребського «Динамо» Лука Модрич скористався помилкою турецького голкіпера, який необачно залишив ворота, і віддав гольову передачу на Івана Класнича. Вразити порожні ворота ударом головою хорватському форварду було нескладно.

«Перемога!» — подумали футболісти збірної Хорватії та їхні фани. Ще б пак, ішла 119–та хвилина. Проте наставник турецької команди не викидав білий прапор. «Я сказав Арді Турану, щоб він виймав м’яч із воріт і швидше починав із центру поля. Я просто не здавався», — ділився своїми враженнями після поєдинку Фатіх Терім. І коли закінчувалася остання додана хвилина, Семіх Шентюрк влучив у самісіньку «дев’ятку» воріт Плетикоси. Цікаво, що обидва м’ячі забили футболісти, котрі вийшли на заміну.

У «поході до казино», як назвав серію пенальті Іван Класнич, щасливішими виявилися хлопці з берегів Босфору. Їхні суперники, втративши омріяну перемогу на останніх секундах, були спустошені й пригнічені. За словами Славена Білича, деякі його підопічні просто відмовилися виконувати 11–метрові удари, а з тих, хто погодився брати участь у футбольній лотереї, щасливий квиток витягнув лише донеччанин Даріо Срна. Решта футболістів (Модрич, Ракітич, Петрич) змарнували свої шанси, причому перші два просто не влучили в «рамку». Тож туркам для виходу у півфінал вистачило й трьох влучних ударів із «позначки»...

ТАБЛО

Чемпіонат Європи. Чвертьфінали

Хорватія — Туреччина — 1:1 (пен. — 1:3)

Голи: Класнич, 119 — Семіх, 120+2

Пенальті реалізували: Срна — Арда, Семіх, Алтинтоп

Хорватія: Плетикоса, Шимунич, Р. Ковач, Чорлука, Ракітич, Н. Ковач, Срна, Модрич, Олич (Класнич, 97), Кранчар (Петрич, 65), Праньїч

Туреччина: Рюшту, Хакан, Гекхан, Мехмет (Семіх, 76), Ніхат (Караденіз, 117), Арда, Ашик, Тунджай, Казім (Угур, 61), Сабрі, Алтинтоп

Суддя — Розетті (Італія)

Відень, «Ернст Хаппель штадіон»

Голландія — Росія — 1:3 (у дод. час)

Голи: ван Ністелрой, 86 — Павлюченко, 56; Торбінський, 112; Аршавін, 116

Голландія: ван дер Сар, Ойєр, Матейсен, ван Бронкхорст, Енгелар (Афеллай, 62), ван Ністелрой, Снайдер, де Йонг, Кюйт (ван Персі, 46), Булахруз (Хейтінга, 54), ван дер Ваарт

Росія: Акінфєєв, Ігнашевич, Колодін, Саєнко (Торбінський, 81), Аршавін, Семак, Зирянов, Жирков, Павлюченко (Сичов, 115), Семшов (Білялетдінов, 69), Анюков

Суддя — Міхел (Словаччина)

Базель, «Санкт–Якоб Парк»

Іспанія — Італія — 0:0 (пен. — 4:2)

Пенальті реалізували: Вілья, Касорла, Сенна, Фабрегас — Гроссо, Каморанезі

Іспанія: Касільяс, Марчена, Пуйоль, Іньєста (Касорла, 59), Вілья, Хаві (Фабрегас, 60), Торрес (Гюїса, 85), Капдевілья, Рамос, Сенна, Сильва

Італія: Буффон, Пануччі, Гроссо, К’єлліні, Тоні, Де Россі, Амброзіні, Кассано (Ді Натале, 75), Дзамбротта, Перротта (Каморанезі, 58), Аквілані (Дель П’єро, 108)

Суддя — Фандель (Німеччина)

Відень, «Ернст Хаппель штадіон»