Цієї весни одна з київських шкіл була шокована жахливим вчинком чотирьох учнів. Десятикласники запросили дівчаток зі своєї школи в гості, пригостили спиртним і почали вельми нахабно залицятися. А коли дівчата спробували втекти від «гостинної» компанії, сп’янілі хлопчаки прив’язали їх до батареї, розбили порожні пляшки і примусили однокласниць стати колінами на потрощене скло. Потім із дівчат почали ножами зрізати одяг і фотографувати в голому вигляді. Після кількох годин таких знущань одна з учениць знепритомніла. Хлопці перелякалися і вирішили їх відпустити. Вони відв’язали жертв і пригрозили: якщо котрась із них розповість про ці «розваги», її чекатиме смерть. Наступного дня жодна зі школярок не прийшла на уроки. Зате в класі, де навчалася одна з дівчат, невідомо звідки взялася її фотографія. Абсолютно гола, з розмазаною на обличчі косметикою і пляшкою горілки — так її змушували «позувати» перед фотооб’єктивом.

...Шість років тому Віта, випускниця Київського університету, вийшла заміж за май­стра спорту з вищою освітою. Спочатку вона була щасливою. Нещастя прийшло згодом. Чоловік почав повертатися додому пізно, потім не повертався взагалі, зрештою Віта помітила в нього в тумбочці шприц. І замість того, щоб одразу піти геть, вона, як і багато жінок, почала «боротися» за спасіння чоловіка. Зрештою вони таки розлучилися. Але на згадку про себе, окрім психологічної травми і депресії, екс–чоловік залишив смертельний вірус, який сам підхопив у компанії товаришів по голці. Віта досі засинає з надією, що прокинеться і зрозуміє: все, що з нею трапилося, — це страшний сон. І що вона не здавала ніяких аналізів, не отримувала ніяких результатів, нічого не чула про антитіла до ВІЛ і Т–лімфоцити, їй не треба більше боятися дощів і протягів. Але щоранку вона прокидається і розуміє, що її життя — це не сон, що все насправді й відбувається не десь і не колись, а з нею і сьогодні.