Назад, у 1995-й

12.02.2004
Назад, у 1995-й

Народний депутат Євген Жовтяк.

      В інтерв’ю прес-службі Української народної партії депутат із фракції «Наша Україна» Євген Жовтяк співставив документальний намір Президента Кучми боротися з оргзлочинністю та корупцією 1995 року з його нинішніми заявами з цього ж приводу. Якщо слова, висновки й «наїзди» — ті самі, то чим займався гарант усі ці дев'ять років? Чи не лежить саме на Кучмі вина за те, що віз злодіянь — і нині там, у його власному обійсті? Зрештою, якщо оцінювати ці заяви Леоніда Даниловича як можливий початок виборчої кампанії, то чи не заїло платівку в його політтехнологів? Тим часом розплачується за справді злочинну бездіяльність народ України...

 

      — Рівно дев’ять років тому — 10 лютого 1995 року — Президент Леонід Кучма підписав багатосторінкове розпорядження «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю», — констатує Євген Жовтяк. — Коли з цього документа струшується архівна пилюка, складається враження, що час зупинився, особливо якщо порівняти його положення з виступом Кучми 29 січня 2004 року на всеукраїнській нараді з проблем посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією та захисту прав людини. Змінилися хіба що прізвища.

      Дев’ять років тому Президент України пунктом 2 свого розпорядження суворо попереджав «керівників міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади про персональну відповідальність за наведення належного порядку в діяльності підприємств, установ та організацій, насамперед щодо збереження та захисту від розкрадань матеріальних цінностей, зміцнення виконавської дисципліни та недопущення втягнення державних службовців у протиправну діяльність». А 29 січня цього року Леонід Кучма не менш суворо звернувся до всіх керівників міністерств, відомств, голів адміністрацій з вимогою навести порядок «перш за все у підлеглих вам колективах». Він нагадав: «За вашою ініціативою до правоохоронних органів ні минулого року, ні раніше практично не надходило ніякої інформації про факти корупції і зловживань службовим становищем у ваших власних структурах». Що змінилося за ці дев’ять років? Хіба що те, що за керівництва Кучми Україна ще нижче сповзла ганебними східцями у рейтингу найкорумпованіших країн світу (станом на 2003 рік офіційний Київ у цьому списку перебуває на 106-му місці, опинившись позаду Молдови, Мозамбіку та Росії). Хто з високопоставлених корупціонерів сів за цей час на лаву підсудних? Вочевидь, господар Банкової керується принципом іспанського диктатора Франко — «Друзям — усе. Ворогам — закон».

      Дев’ять років тому Кучма вбачав розсадник економічної злочинності в енергетичній галузі і вимагав «з метою своєчасного викриття зловживань, крадіжок енергоносіїв, корупції, хабарництва та інших злочинів у сфері енергозабезпечення виявити недоліки в організації відомчого контролю за станом справ на об'єктах трубопровідного і залізничного транспорту, нафтопереробної промисловості, зовнішньоекономічної діяльності державних і комерційних структур, які здійснюють операції з енергоресурсами». Недоліків, напевне, виявлено не було, адже дев’ять років потому Президент продовжує говорити про те, що «економічна злочинність найбільше вразила енергетику — на неї припадає кожен десятий злочин у сфері економіки». За словами Кучми-2004, які так перегукуються з грізним тоном Кучми-1995, підвищилася криміногенність у вугільній галузі, що зумовлено значним бюджетним фінансуванням та комерціалізацією збуту продукції. Під підозрою також газова галузь та нафтопереробка. То ж чого саме забракло Президентові, щоб за десять років свого безперешкодного владарювання навести порядок в енергетичній галузі? Брак політичної волі? Чи, серед іншого, розуміння того, що лише непрозора, заплутана, просякнута криміногенністю енергетична сфера буде надійним постачальником необлікованих коштів на президентські кампанії Кучми?..

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>