Голова Львівської облради Михайло Сендак: Сергій Медведчук мене боїться й навіть не заходить до сесійної зали

12.02.2004
Голова Львівської облради Михайло Сендак: Сергій Медведчук мене боїться й навіть не заходить до сесійної зали

Михайло Сендак. (Фото Укрінформ.)

      Постать голови Львівської обласної ради Михайла Сендака опинилася в епіцентрі уваги не лише львівських, а й значною мірою столичних ЗМІ. Особливий резонанс викликала нещодавня заява новопризначеного першого заступника Державної податкової адміністрації України Сергія Медведчука про те, що Михайло Сендак вже в першому кварталі цього року напише заяву про звільнення з посади голови облради. Сендак входить до складу фракції «Наша Україна». Натомість депутат ради Медведчук-молодший заявив у інтерв'ю «Українській правді», що есдеківська депутатська група «Соціальна справедливість», керівником якої він є, блокуватиме роботу обласної ради доти, поки Сендак не напише заяву про відставку. Причиною невдоволення Сергія Медведчука стало те, що деякі рішення обласної ради, зокрема про недовіру йому як начальникові ДПА Львівської області, про перерозподіл керівництва деякими постійними депутатськими комісіями (коли групу «Соціальна справедливість» усунули від «влади» у  чотирьох постійних  комісіях Львівської облради), нібито було сфальсифіковано. Протистояння між цими двома політиками, що триває майже від початку роботи обласної ради, здається, досягає апогею, коли має вирішитись — хто кого? Михайло Сендак зголосився пояснити читачам «України молодої» свою позицію у цьому конфлікті.

 

      — Пане Михайле, як ви оцінюєте заяви Медведчука-молодшого про ситуацію в очолюваній вами облраді?

      — Сергій Медведчук після свого призначення на нову посаду чітко дав зрозуміти, що вони мають намір добитися мого звільнення в першому кварталі, бо блокуватимуть роботу сесії обласної ради, отож я сам, добровільно, нібито напишу заяву про відставку. Думаю, Сергій Медведчук, коли виголошував такі плани, пам'ятав Закон про місцеве самоврядування. А в ньому зазначено, що депутатові як виборній особі громада довірила мандат для того, аби він представляв її інтереси на сесії. А вже як він буде голосувати — це особиста справа кожного депутата. Я не бачу підстав писати заяву про звільнення з посади голови. На відміну від Медведчука, я не кидаюся з крайності у крайність, а Медведчукові та його команді я б порадив спочатку прийти на сесію та зініціювати питання про відставку неугодного їм голови. Для того, щоб поставити таке питання на порядок денний, потрібна воля третини депутатів облради. Якщо така ініціатива буде, то проводиться таємне голосування, і дві третини депутатів мають проголосувати за відставку голови. Отож чи бути мені головою Львівської обласної ради — це можуть вирішити тільки депутати, а не Сергій Медведчук і його команда.

      — Поясніть детальніше механізм відставки голови обласної ради. Зокрема, що може бути причиною відставки?

      — Є Закон про місцеве самоврядування. Навіть якщо вони (есдеки. — Ред.) вдадуться до такого механізму, як блокування роботи сесії, недопущення депутатів з інших депутатських груп та фракцій у сесійний зал, все одно механізм один — потрібно провести голосування. Ніхто не може порушувати процедури. Хоча я розумію, що Сергій Медведчук і його команда звикли порушувати закони, вони думають, що так буде й далі.

      — Сергій  Медведчук твердить, що вони ініціюватимуть вашу відставку через нібито неодноразові порушення регламенту під час сесійних засідань Львівської обласної ради. Що ви можете сказати з цього приводу? Чи справді мали місце порушення регламенту під час голосувань? Зокрема, чи був наявний кворум під час розгляду питання про недовіру Сергієві Медведчуку як начальнику ДПА Львівської області?

      — Мені подібні заяви Сергія Медведчука нагадують агонію. Як можна, займаючи таку посаду, говорити такі дурниці і так дріб'язково себе принижувати? Адже за відставку Сергія Володимировича голосувала більшість депутатів, вони належать до депутатських груп «Наша Україна» та «Ділова Львівщина». Коли на сесії слухалось питання про недовіру Сергієві Медведчуку, то на сесію прийшло 50 депутатів, і 49 у режимі відкритого голосування висловились за недовіру Сергію Медведчуку. Подібна ситуація виникала і під час інших голосувань. Наприклад, коли депутати визначалися щодо статті про виділення коштів для забезпечення роботи обласної ради. Під час цього голосування Медведчук-молодший дав вказівку своїм депутатам вийти з сесійного залу, і ми продовжували роботу, коли в залі залишилось 46 депутатів, а тим часом для прийняття рішень потрібен 41 голос.

      Одразу після початку роботи сесії обирають лічильну комісію. Спочатку вона була у складі трьох чоловік. Потім за пропозиціями тої ж таки «Соціальної справедливості» її було збільшено до 5 депутатів. За її склад голосували поіменно. Лічильна комісія на своєму засіданні обирає голову, підрахунок голосів ведуть лічильники, і голова комісії оголошує результати. Яка тут роль голови ради? Невже Медведчук не розуміє цього? Чому він грає на публіку? Адже можна було відразу заявити, ніби лічильна комісія оголосила неправильний результат і треба переголосувати питання.

      Так само було, коли четверо голів районних адміністрацій та директор «Львівлісу» Анатолій Дейнека, які є депутатами обласної ради, підтримали позицію «Нашої України» і були звільнені зі своїх посад. Тоді владою було поставлено завдання залишити їх без роботи, щоб вони на колінах приповзли і знову просили роботи, взамін перетворившись на пасинків влади. Але я домовився з депутатським корпусом, зокрема з «Нашою Україною» та групою «Ділова Львівщина», що ми повинні підтримати наших колег-депутатів, які потерпіли від переслідувань есдеків. Якщо, на думку народного депутата від СДПУ(о) Ігоря Шурми та Сергія Медведчука, є порушення — нехай звертаються в прокуратуру, а та винесе протест.

      — Усе ж таки, які кроки у відповідь на заяву Сергія Медведчука ви робитимете?

      — Я завжди намагався налагодити нормальну роботу обласної ради, не шукав конфронтації. Не є таємницею, що всі керівники на території області, які не виконували волю Сергія Медведчука, були замінені, в тому числі й голова Львівської облдержадміністрації Мирон Янків. Не їхнім залишився один голова обласної ради, тож поставлено завдання будь-якою ціною його прибрати, щоб обласна рада також перейшла під вплив СДПУ(о). Моя лінія поведінки як голови — опиратися на депутатів, які дотримуються демократичних поглядів.

      А Сергій Медведчук як депутат зобов'язаний приходити на сесію. Але він боїться, виказує страх переді мною, він навіть не хоче заходити в сесійний зал. У такому разі нехай здасть свій мандат!

      — Пане Сендак, коли Сергій Медведчук робить заяви про вашу відставку, чи має він на приміті кандидатуру, яка б влаштовувала його на цій посаді?

      — Це не перша і явно не остання заява про мою можливу відставку. Одразу після мого обрання, коли розглядалось одне з питань, що було не до душі «Соціальній справедливості», до мене підійшов їхній депутат Михайло Гичка, який сказав, що якщо далі ігноруватиму їхні питання, то вони мене переоберуть. Перед ними завжди стояло завдання обрати головою обласної ради депутата з їхньої групи Ігоря Думу. Ця кандидатура залишається актуальною для них досі.

      — Есдеківські вимоги вашої відставки лунали з самого початку роботи облради. Але остання заява Сергія Медведчука є найжорсткішою з-поміж них. Чи така категоричність  якось пов'язана з його переходом на нову посаду в Київ?

      — Сергій Медведчук уже ніколи не матиме того впливу, який у нього був на Львівщині. Тут він керував усім. Тієї заяви не було до оприлюденння указу Президента про переведення Медведчука в столицю. Це агонія, це намагання помститися голові обласної ради. Але ж питання про відставку Сергія Медведчука з посади начальника податкової Львівщини ініціював не Сендак, а фракція «Наша Україна», цю позицію підтримало 49 депутатів.

      До речі, ще в грудні-листопаді я говорив, що на одній з найближчих сесій ми розглянемо питання роботи пасажирського транспорту та Укртелекому. Зважте, що цими двома галузями на Львівщині керують той же Ігор Дума та Дмитро Мельник, які входять до складу депутатської групи «Соціальна справедливість».

      — Пане голово, поясніть, будь ласка, ситуацію з фракційним складом Львівської обласної ради. Зокрема, лідери «Соціальної справедливості» зараз твердять, ніби їхня депутатська група тепер зросла до 28 чоловік. Чи це дійсно так?

      — Я можу говорити лише на підставі тих особистих заяв депутатів, які є в мене у наявності. Отож до фракції «Наша Україна» входить 31 депутат, 18 перебувають у «Діловій Львівщині». Лідери «Соціальної справедливості» заявляють, що в них зараз є 28 депутатів. Однак я не маю офіційного підтвердження, оскільки чотири депутати, яких вони декларують як членів своєї групи, поки що не написали відповідної заяви на моє ім'я.

Розмовляв Олександр СИРЦОВ.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>