«Вічний вогонь» на робочому місці

08.04.2008

Віднедавна багатьом працівникам дедалі частіше ставлять новітній український «діагноз» професійної діяльності — так званий «синдром згорання на роботі». Часто трапляється, що навіть на робочому місці без шкідливих умов праці людина поступово відчуває погіршення стану здоров’я. Насамперед такі випадки трапляються на роботах, які пов’язані з високим нервово­емоційним напруженням. Класичним прикладом «професійного згорання» є авіадиспетчери. Але навіть у значно менш стресових умовах людина може поступово «перегорати».

«Дуже часто люди приходять по допомогу до психолога, скаржачись на таке явище, як «вигорання» на роботі, — говорить завідувачка лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології ім. Г. Костюка Зоя Кисарчук. — Найчастіше «жертвами» стають ті, хто занадто палко працює. На перший погляд, що ж тут поганого, якщо людина працелюбна й сумлінна? Насправді залежність людини від будьчого, у тому числі і від роботи, має єдину природу. Людина в першу чергу психологічно залежна, вона не є самодостатньою. Від роботи може бути така ж сама залежність, як від алкоголю та наркотиків. Звісно, ці речі не можна порівнювати, проте якщо людина «згорає» на роботі, може, в неї є певні психологічні проблеми? Може бути якась особлива надвідповідальність, своєрідний комплекс провини, що вона не зробила щось дуже сумлінно і згідно з нормами».

Почувши слова психолога, я спочатку дуже здивувалася. Цікаво, а що робити людині, якщо її «чавлять» на роботі, як лимон, абсолютно не питаючи, прагне вона «дуже сумлінно» працювати чи ні? Проте виявляється, що «вичавити» щось із людини самодостатньої, з адекватною самооцінкою неможливо, якщо вона свідомо цього не захоче. «Трудоголізм — це не таке просте явище і не завжди це вина працедавця, — стверджує Зоя Кисарчук. — Часто людина сама винна в тому, що її використовують понад її реальні фізичні та психологічні можливості. Причина «вигорання» на роботі може корінитися в самій людині. Адже можуть бути дві людини, поставлені в одні умови, але працювати зовсім порізному. Якщо трудоголізм вже розвинувся, то він стає хронічним. З точки зору роботодавця — це добре, що людина багато працює. Хоча розумні роботодавці розуміють, що людина з часом перегорає і, зрештою, постраждає його виробництво, оскільки трудоголік дуже швидко вичерпує свої резерви. Крім того, якщо людина постійно затримується на роботі у позаробочий час, вона може бути не роботоголіком, а просто фахівцем, який не справляється з роботою. До речі, один із відомих фізиків казав своїм учням — молодим науковцям, коли вони затримувалися на роботі довше, ніж він вважав за потрібне: «Ви весь час працюєте, а коли ж ви думаєте?»

Психологи застерігають: якщо трудоголік працює безперестанку, організм вичерпується. Така людина може захворіти, впасти в депресію. «До нас на психотерапію приходять люди і кажуть: «Працюю виснажливо, гроші заробляю, а коли ж мені жити?» Вони скаржаться на депресію, на те, що немає радості ні від роботи, ні від грошей. І навіть якщо, зрештою, вони купують омріяну машину, це теж не приносить радості», — розповідає Зоя Кисарчук.

Паралельно страждає і родина трудоголіка. Діти віддаляються від своїх вічно запрацьованих та заклопотаних батьків, стають неслухняними. З чоловіком­дружиною рано чи пізно виникають непорозуміння. В деяких сім’ях навіть доходить до крайнощів, коли хтось із подружжя ставить іншого перед вибором: або я, або ТАКА робота. З іншого боку, інколи людина потрапляє в трудоголічність саме через родинний конфлікт — коли немає взаєморозуміння в сім’ї, то і повертатися додому не хочеться. У таких випадках людина сама себе ніби «приговорює» до робочого місця.

«Дуже часто нашими клієнтами є роботодавцітрудоголіки, — зізнається завідувачка лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології ім. Г. Костюка Зоя Кисарчук. — У багатьох випадках на першому етапі людина дійсно вкладає всі сили в якийсь проект. Але поки вона вкладає силу в цю справу, то на всіх інших ділянках життя в неї може бути повний безлад. Тож потім ця людина намагається надолужити втрачене в інших сферах життя і перетворюється на «білку в колесі». Така людина може бути небезпечною і для людей, які з нею працюють. Якщо трудоголізм є у боса, то такий стиль роботи стає нормою на фірмі і всі її співробітники працюють і вночі».

Як же визначити людині: є вона трудоголіком чи ні? Психологи стверджують, що якщо в людини, окрім роботи, є родина, хобі, друзі, то все в порядку. Якщо ж у її житті є виключно робота, а в інших сферах — порожнеча, тоді варто замислитися.