Мільйон гривень податків щодня: як «Френдлі Віндтехнолоджі» наповнює бюджети громад Закарпаття
Під час війни місцеві бюджети значною мірою залежать від роботи бізнесу, який продовжує сплачувати податки та підтримувати економіку громад. >>
Мій скромний життєвий досвід свідчить: коли збирається весела і дружна компанія, неодмінно знайдеться неприємний тип, який своїм занудством псує загальну атмосферу радості. Згадайте: товариство п’є–танцю–гуляє, а воно — «Бу–бу–бу...» противним голосом. Дуже часто цим типом виявляється неромантичний затурканий сусід, який користується жалюгідними аргументами на кшталт «Завтра о шостій треба вставати на роботу».
А тепер заплющіть очі й скажіть, яка подія в економіці була найголовнішою минулого тижня? Ну про що писали в газетах і постійно говорили по телевізору? Звичайно, про 100 днів Юлії Тимошенко! Феєрія розпочалася ще в середу, Юлія Володимирівна впродовж кількох годин розповідала про свої досягнення депутатам (переважно не прийшли), підлеглим (сиділи і слухали), телеоператорам (показали, як треба). Але оскільки того дня новий Кабмін насправді встиг потрудитися усього лише 99 днів, у четвер країну чекало продовження банкету — День відкритих дверей у будинку уряду. Килими у кабінеті міністра економіки Данилишина вже вивчила вся країна. А ще: люстри, картини, тютюновий дим колишніх урядовців, опечатана «таємна кімната Януковича», між тим ненав’язливо про успіхи — доступно, цікаво, пізнавально, а головне — першокласний ньюс.
Для чого треба було збирати тих самих персонажів утретє, у п’ятницю в Українському домі, не змогли пояснити навіть організатори. Але телевізійники знову успішно виконали свою рутинну роботу: пустили в ефір доповідь шефа Кабміну, яка майже слово в слово повторювала свої месиджі, виголошені в середу. Це й не дивно — ну не сталося у державі за два дні жодного економічного стрибка! Інфляція не здулася, проблеми не розсмокталися. Але висококласні топ–менеджери України потратили півдня свого РОБОЧОГО часу і знову уважно слухали імпровізації Прем’єра на тему «Чи знаєте ви, про що мріє міністр сільського господарства?».
І в цю мить хтось пустив гази. Присутні одразу ж здогадалися, що то був «Газпром». Тільки–но Юлія Володимирівна патетично висловилася про свою чергову перемогу і прозорий, мов сльоза, газовий ринок, «з якого прибрано повністю «Росукренерго», як заступник голови правління цієї відомої фірми Олександр Медведєв прямим текстом в інтерв’ю The Financial Times збентежив: «З «Росукренерго» ми не завершили». Тобто в чому полягає додаткова прозорість, стало зовсім незрозуміло.
Але це ще виявилося квіточками. Виявляється, ми знову заборгували Росії за газ! Причому ніхто не знає скільки. Президент каже: «Два мільярди доларів», Прем’єр: «Близько дев’ятисот мільйонів!». Точніше не знаємо, бо торгуємося зі своїм стратегічним партнером дуже динамічно. Але що не платимо, це точно. Ну «Газпром» такою ситуацією користатися уміє — завтра, тьфу–тьфу, знову виставить нам астрономічний рахуночок і візьметься рукою за вентиль.
Паралельно світ дізнався, що наша гордість і надія «Нафтогаз України» на ладан дихає. Ця інформація, звичайно, таємниця Полішинеля — вичавлювали із НАКу соки хто тільки міг і навіть доводили до банкрутства, аби задешево викупити. Сама Леді Ю, прийшовши до влади, не раз висловлювалася у стилі «Ми стояли на краю провалля, але зараз зробили крок уперед». Віктор Ющенко, коли уряд займав місця у почесній ложі, сказав, що «Нафтогаз» нині ближчий до банкрутства, ніж будь–коли. Навіть за часів «антикризового» уряду, який підозрювали в лобіюванні закордонних інтересів, проблема не стояла так гостро. І має НАК нині 14 мільярдів гривень не компенсованих витрат: купує газ за 179,5 долара, а продає населенню за 50. І невідомо: це добре, що українець платить за газ менше, ніж росіянин, чи ні. І якщо добре, то що для цього треба зробити?
У самому «Нафтогазі», за інформацією «УМ», маленький корпоративний бунт. Керівництво буцімто скаржиться на пресинг з боку Прем’єрки й обіцяє розвернутися і піти по–англійськи.
У промові Юлії Тимошенко про це — жодного слова. Є, щоправда, інший посил — за яких умов вона може підтримати єдиного кандидата на президентських виборах. У переліку цих умов — ні стану «Нафтогазу», ні рівня інфляції, ні зростання ВВП. Як це не дивно.
Під час війни місцеві бюджети значною мірою залежать від роботи бізнесу, який продовжує сплачувати податки та підтримувати економіку громад. >>
Утворення десяти репресивних зон, в яких економічний розвиток значно відставатиме від решти регіонів країни прогнозує Нацбанк України. Щоправда, така тенденція вже є, і з продовженням війни вона лише буде поглиблюватись. >>
«Ярмарок смаку 2026» — одна з найважливіших гастрономічних подій Львівщини, спрямована на підтримку малих і середніх виробників органічної продукції та крафтових виробництв з усієї України. >>
В кількох локаціях Тернополя — двох парках і дендрарії біля однієї зі шкіл — з’явилися незрозумілі, на перший погляд здалеку, невеликі споруди. >>
У Києві це роками продавали як політичний ситком. З веселими репризами «95 кварталу», жартами про «жадібних банкірів», телевізійним карнавалом на каналах Ігоря Коломойського і нескінченним потоком мемів, де держава виглядала дурною, смішною і безпорадною. >>
Як далеко може бачити людське око? Вчені говорять, що якби не лінія горизонту, то воно могло б розгледіти полум’я від свічки на відстані близько 50 кілометрів. >>