Національні особливості контрактування

      Не за горами весна, отже, для господарств, які спеціалізуються на вирощуванні овочів, наступає гаряча пора. Той, хто думає, що аграрії працюють лише півроку — від посівної до жнив, глибоко помиляються. Адже не менш важливим за посадку та збирання є вибір сортів та насіння. А найголовнішим завданням фермера чи голови господарства є реалізація готової продукції. Аби не прогадати восени і в свинячий голос не продавати овочі, ціна на які в період збору врожаю найнижча, про ринок збуту варто потурбуватись іще до посадки.

      Дві найбільші проблеми — вибір насіння та продаж готової продукції — можна вирішити одночасно. Річ у тім, що не так давно почали з'являтись компанії, які пропонують фермерам працювати за так званими давальницькими схемами. Принцип їхньої роботи — посередництво між виробником та покупцем. Самостійно вивчаючи ринок і уклавши угоди на потрібну кількість потрібного сорту, вони навесні продають фермерам насіння для того, щоби восени викупити отриманий урожай. «Увесь сенс у тому, що ми вже знаємо, що саме потрібно, — пояснює схему своєї роботи Олександр Козловець, директор фірми «Карідан», яка постачає овочеву продукцію в більшість ресторанів та майже всі супермаркети Києва. — Ми не просто голослівно пояснюємо фермерам, що це хороший сорт. На підтвердження ми готові викупити всю продукцію, якщо вони виростять урожай».

      Позитиви такої форми співпраці очевидні: не треба витрачати гроші на зберігання, перейматись, що до весни картопля втратить товарний вигляд чи вагу (зазвичай відбраковка на весну складає від 15 до 25 відсотків у залежності від сорту), сушити голову над пошуком клієнтів чи купувати машину для транспортування. Крім того, покупці, які здатні придбати одразу ж велику партію, — ресторан, мережа спеціалізованих кафе на кшталт «Печеної картоплі» чи «Картопляної хати», супермаркет — зазвичай не мають складів для зберігання товару. Хоча, щодня їм треба видавати на-гора приблизно 10—20 кілограмів високоякісного продукту, відтак витрати на зберігання та транспортування знову ж таки ляжуть на плечі нещасного виробника. Якщо господарство знаходиться на відстані, скажімо, п'яти кілометрів від місця реалізації — немає великих проблем. Проте таких місць може бути багато. А що найголовніше, гроші за великооптову партію віддаються одразу ж, отже, можна без затримки розрахуватись, скажімо, із банком за взятий навесні кредит. Не обходиться і без негативів: ціна на бульбу контрактується навесні, і невідомо, як ринок поведе себе через півроку. Можливо, фермер трохи продешевить, але, зрештою, картопля — не пшениця, тому неприємних сюрпризів у вигляді значних цінових коливань зазвичай не буває.

      Стратегічно важливе питання для фермерів, які вирощують картоплю, — вибір сорту для посадки, адже їх у державному реєстрі більше 200, і треба орієнтуватись не лише на свій смак, на який, товариш не всяк, а на смаки покупців. Слід зауважити, що ресторани та кафе — покупці примхливі і надають перевагу ненашим сортам. «Ми працюємо із закордонними сортами, оскільки вони добре зберігаються і мають більш сконцентровані смакові якості», — пояснює директор компанії «Каридан» Олександр Козловець. Річ у тім, що вітчизняні сорти, на відміну від іноземних,  мають більш «розмиті» якості, тобто підходять і для варіння, і для смаження, і для запікання, утім, лише наполовину. Закордонні ж сорти більш визначені, і шеф-кухарі знають про них. Проте імпортна картопля і більш вимоглива. Наприклад, такі сорти як дезіре, iнноватор, фольва, розара травмонебезпечні, тобто їх легко пошкодити у процесі збирання. Аби уникнути ушкоджень та підгнивань у місцях удару, з ними треба носитись, як із писанкою на Великдень. Так само, як сорт сантана. Спочатку маленьких надрізиків та ударів не видно, проте вони проявляються у процесі  чищення. На жаль, сьогодні фермерські господарства ще не мають якісної техніки для дбайливого збирання картоплі, от і зазнають збитків.

      Для фермерських господарств, які працюють на давальницькій сировині, існує й інша схема. Так, фермеру, який виростив урожай, не обов'язково його продавати. Можна дещо, а то й все, залишити на насіння із тим, щоби наступного року збільшити площі під картоплю, і отримати, відповідно, більший урожай. Проте у такому випадку реалізовувати картоплю як насіння вже не можна. 

      До речі, закордонні сорти добре приживаються на українському чорноземі. І завозити їх із недалекого закордоння, переважно із Польщі, теж вигідно: мито за насіннєву та товарну картоплю сплачується однакове. Як товар картопля, звичайно, виходить дорогий: якщо її закупівельна ціна складає навіть 20 копійок за кіло, перетнувши кордон вона дорівнюватиме приблизно двом гривням.