Маріон Котійяр на «оскарівській» сцені. (Фото Рейтер.)
«Сама думка про мене як Едіт Піаф була абсолютно божевільною! Але Олівер чомусь вважав її очевидною. Коли він мені про це сказав, я вирішила не сперечатися — яка може бути суперечка з ненормальним. А потім прочитала сценарій... І захотіла стати такою ж божевільною, як він!».
Так тепер уже «оскароносна» Маріон Котійяр розповідає про те, як вона погодилася зіграти роль легендарної французької співачки у фільмі Олівера Даана «Життя в рожевому кольорі». Із «божевіллям» актриса вгадала — завдяки цій роботі Маріон посправжньому прославилася, здобула чимало нагород (серед яких «Оскар» для неї далеко не найголовніша) і любов та шану співвітчизників. Хоча ризикувала неабияк, адже Піаф — фігура для французів настільки культова, що невдала спроба могла покласти край кар’єрі молодої кінозірки...
Власне, десять років тому Маріон сама було ледве не «зав’язала» з кар’єрою. Хоч як парадоксально тепер звучить, але до цього її спонукала участь у фільмі Жирара Піреса і Люка Бессона «Таксі». Зігравши у свої трохи за 20 роль подружки шаленого водія, Котійяр вирішила, що на її акторському майбутньому можна ставити хрест: мовляв, хто ж тепер візьме її в кіно для іншого амплуа, окрім «симпатичного личка з гарненькою фігуркою». Але номінація на найпрестижнішу кінопремію Франції «Сезар» переконала дівчину, що поспішати з такими рішеннями не варто. А побачивши, що саме завдяки «Таксі» її помітили й почали запрошувати у серйозні фільми солідні режисери, Маріон геть заспокоїлася і в наступних серіях пригод таксиставідчайдуха грала вже із задоволенням.
У тому, що маленька Маріон стане актрисою, родичі не сумнівалися ще з дня її народження — 30 вересня 1975 року. Ну який же ще фах може обрати донька театральних актриси й режисера (тато ЖанКлод навіть заснував власну театральну групу «Котійяр»)? Особливо якщо врахувати, що батько — ще й викладач акторського мистецтва. До речі, одним із улюблених предметів ЖанаКлода є мистецтво пантоміми — можливо, саме тому Маріон чудово володіє жестами й мімікою, що неабияк допомогло їй і у фільмі «Життя в рожевому кольорі».
Ще дитиною дівчинка почала з’являтися на сцені — грала дітей у «дорослих» п’єсах або й виконувала головні ролі в дитячих, поставлених зумисне для неї татом. У 19річному віці Маріон вперше потрапила на телеекран, знявшись в одній із серій популярного американського телесеріалу «Горець». Роль була нібито й не визначна, але дівчину помітили й відтоді часто запрошували як у серіали, так і в кіно — зніматися в епізодах.
Так би й залишалася Котійяр актрисою телебачення і театру (до речі, вельми успішною), якби не «Таксі», куди її запросили після того, як дівчина отримала престижну театральну нагороду.
Щоправда, у майбутньої «оскароносиці» міг бути й інший шлях. Річ у тім, що вона від природи наділена чудовим голосом, брала уроки вокалу й, за оцінками фахівців, цілком могла б зробити кар’єру співачки. Та Маріон задоволена й тим, що вміння співати допомагає їй в акторській професії. До речі, після успіху фільму про Едіт деякі журналісти на повному серйозі цікавилися, чому актриса сама не співає за свою героїню. «Сподіваюся, ви жартуєте? — вжахнулася Котійяр, відповідаючи на одне з таких запитань. — Я, звісно, непоганої думки про свій голос, але як можна бодай припустити, що хтось здатен заспівати так, як Едіт?!».
Втім навіть просто розтуляючи рота під плюсову фонограму видатної співачки, Маріон виглядає так природно, ніби співає сама. Дівчині вдалося так вжитися в роль, так вдало відтворити рухи Едіт, що їй аплодували навіть найприскіпливіші критики. І це не кажучи вже про те, що 32річній красуні Котійяр вдалося ідеально перевтілитися у крихітку Піаф як у її 20, так і в 47, коли співачка внаслідок хвороб і споживання наркотиків виглядала на всі 80. «Коли гримери сказали режисерові, що перетворити мене на стару розвалюху просто неможливо, я ридала і умовляла їх бодай спробувати», — згадує Маріон. І зізнається, що ніколи ще не почувалася такою щасливою як тоді, коли після багатьох невдалих спроб з неї таки зробили «бабусю».
Однак самим лише гримом у таких випадках не обійдешся, потрібен іще й неабиякий акторський талант. І хай тепер недоброзичливці іронізують: мовляв, щоб отримати «Оскара», досить зіграти когось дуже несхожого на себе (от як розкішна Шарліз Терон за роль страшної, спитої маньячки у фільмі «Монстр»). Свого «золотого чоловічка» Маріон Котійяр отримала цілком заслужено, ставши всього лише третьою актрисою в історії Франції, яка здобула нагороду Американської кіноакадемії.
Хоча для самої актриси, як вона зізнається, найжаданішим був усетаки «Сезар». «Коли граєш у французькому кіно, про «Оскар» не думаєш. А «Сезар» — це визнання співвітчизників, це те, про що мріє кожен француз, який мислить себе актором», — пояснює Маріон.
До слова, цією нагородою була відзначена тільки Котійяр — як найкраща актриса, — тоді як власне фільм La Mоme (саме так — «Маленька» — стрічка називається у французькому оригіналі) премії не отримав. Щиро кажучи, в історії французького кіно хтось може знайти і вдаліші спроби екранізувати трагічну історію великої Піаф. Тим більше підстав для гордості у Маріон, яка полонила серця критиків саме своєю грою.
За словами актриси, вона «жила цією роллю» понад сім місяців й уві сні часто розмовляла з Піаф, розпитуючи, як би вона повелася в тій чи іншій ситуації. «Це були сім місяців найбільшого задоволення, яке я будьколи отримувала від своєї роботи! — каже Маріон і щасливо усміхається. — Мені соромно зізнаватися, але раніше я знала Едіт лише за кількома її піснями, — (червоніє). — І навіть не уявляла, якою глибокою драмою було насправді життя цієї маленької, але такої великої жінки».
2009 — «Вороги суспільства», «Дев’ять» (обидва — у виробництві)
2007 — «Життя в рожевому кольорі»
2006 — «Добрий рік», «Чесна гра», «Ти і я»
2005 — «Чорний ящик», «Марія», «Небо і земля», «Кавалькада»
2004 — «Довгі заручини», «Невинність»
2003 — «Велика риба», «Закохайся в мене, якщо наважишся», «Таксі3»
2002 — «Приватне розслідування»
2001 — «Приємні речі», «Ліза»
2000 — «Таксі2»
1998 — «Таксі»
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
