Дайте нам свободу вибору

28.02.2008
Дайте нам свободу вибору

Щогодини в Україні реєструють два нові випадки захворювання на рак молочної залози. (Фото Укрінформ.)

Українські онкологи констатують: рік у рік рак молочної залози невпинно молодшає. Якщо раніше від цієї недуги потерпали переважно жінки, яким за сорок, то сьогодні на прийом до мамолога потрапляють і 25–річні, і 20–річні пацієнтки. На ранніх стадіях захворювання лікарі можуть зберегти груди, але в більшості випадків пухлину доводиться вирізати разом із органом. Торік в Україні було проведено понад 16 тисяч операцій із повним або частковим видаленням молочної залози в «ракових» пацієнток. Але після виписки з лікарні перед жінками постає ціла низка інших проблем...

 

Ліф перетворюється на лахміття

Для жінки, яка дорогою ціною перемогла хворобу й вийшла на шлях одужання, надзвичайно важко змиритися із втратою грудей. Тому після операції їй важливо «озброїтися» арсеналом засобів, які маскують проблему. Йдеться про протези молочної залози із желеподібного силікону, які візуально замінюють видалений орган. Пацієнтці треба підібрати протез, найбільше схожий за формою та розмірами на здорову грудь, обзавестися комплектом спеціальної білизни та запам’ятати досить прості правила її експлуатації. Такі «дрібниці» не лише виконують естетичну функцію, а й попереджають розвиток захворювань хребта.

Як розповіли «УМ» колишні пацієнтки столичного онкоцентру, вони можуть спокійно вдягати светри «в обтяжку», сукні з короткими рукавами й напівпрозорі літні сорочки, але за умови, що протез та білизна будуть високоякісними. Проблема в тому, що якість протезів та спеціальної білизни, яку безкоштовно видає держава, далека від досконалості. Деякі «шедеври» ліфового виробництва за два–три місяці носіння перетворюються на купу лахміття. А бувають такі «витвори мистецтва», які взагалі неможливо одягти...

Протезів на всіх не вистачило

«Сьогодні кожна жінка, яка перенесла операцію з видалення молочної залози, має право отримати безкоштовний протез, — розповідає «УМ» президент громадської організації жінок–інвалідів «Донна», кавалер ордена Княгині Ольги, член ради Кабміну з інвалідських питань Лариса Ященко. — Але існує величезна проблема — тендери. Українки мусять отримувати протез на тому підприємстві, яке виграло тендер. Пацієнтка не має права самостійно вибирати виробника. Але зазвичай тендерні змагання виграє не те підприємство, яке виготовляє найякісніший продукт, а те, що висуває найнижчу ціну. А дешеві протези часто просто непридатні для носіння. Тому ми виступаємо за те, щоб протезування молочних залоз не підлягало тендерній політиці».

За словами пані Ященко, тендер шкодить не лише жінкам, а й підприємствам. Фабрики не можуть ефективно розвиватися, тому що на початку року невідомо, хто ж отримає державне замовлення. А переможець змагань може просто не подужати необхідний обсяг продукції. Так, минулого року план з отримання протезів молочних залоз не був виконаний, і якщо у містах протези так–сяк розподілили, то мешканки селищ залишилися з порожніми руками. У результаті тисячі жінок мусили обходитися підручними засобами: підкладали у старий бюстгальтер вату, використовували в ролі наповнювача насіння льону, поролон, згорнуту тканину тощо. Про відчуття комфорту тут уже не йдеться...

Не дайте нам загрузнути в паперах

Утім навіть якщо сталося диво і держава закупила необхідну кількість якісних протезів, перед жінками постає інша проблема. За українським законодавством, раз на півтора року пацієнтки мають право безкоштовно одержати один силіконовий протез та комплект білизни (три бюстгальтери) вітчизняного виробництва. Але цього, як визнають жінки, недостатньо. У своєму зверненні до Президента України представники громадської організації жінок–інвалідів «Донна» просять видавати протез із трьома ліфами раз на рік, як це робиться у цивілізованих країнах. А тим, хто потребує, слід видавати по два компресійні рукави на рік. Без цієї «дрібниці» багатьом пацієнткам доводиться несолодко. «У мене після операції виник лімфастаз руки, — Лариса Ященко. — І я змушена ходити в панчосі, оскільки компресійних рукавів держава нам не видає. І це дуже велика проблема».

Окрім того, оформлення документів для отримання протезів забирає багато часу й сил. Раніше пацієнтці достатньо було принести на підприємство, яке випускає протези, довідку від онколога про операцію на грудях, і назад жінка поверталася з силіконовим виробом. Сьогодні жінці слід обійти не одну інстанцію, зібрати купу документів (від довідки з онкодиспансера, висновка лікарсько–консультаційної комісії з «рідної» поліклініки та направлення з coцзабезу до форми №3 з ЖЕКу), і тільки після цього забрати свій протез. «Чиновники навіть не здогадуються, наскільки недобре може почуватися жінка після такої операції, — зазначає Лариса Ященко. — Оббивати пороги і збирати папери у такому стані дуже непросто».

Напередодні Міжнародного жіночого дня жінки планують провести Акт непокори біля секретаріату Президента. Сьомого березня колишні пацієнтки онкоцентрів вийдуть на вулиці Києва, щоб нагадати про свої проблеми та відстояти свої права.

Наталя ГОНЧАРЕНКО,
Наталя РОТАЙ