Вступимо до СОТ, куплю вам ще один телевізор — для серіалів!

Пересічні українці, самі про це не здогадуючись, вже стоять однією ногою у Світовій організації торгівлі. Цілком імовірно, що СОТ прийме нашу державу до своїх рядів уже в перших числах лютого. Втім широкий загал нині більше хвилює не дата, а наслідки. Адже експерти переконані: вплив організації так чи інакше відчують практично всі мешканці країни — своїми гаманцями.

Дуже схематично проблема виглядає так: вітчизняні товаровиробники та обслуговуючий сектор вільної конкуренції можуть і не витримати. І якщо держава не потурбується, то вони своїми «тілами» вимостять зручну дорогу для потужного західного концерну. Натомість через скасування різного виду мита в Україні можуть суттєво подешевшати імпортні товари. І тут уже кожен із нас, хто періодично відвідує торговельні центри, має шанс бути у виграші. Нині «Україна молода» вирішила вивчити проблему глибше.

«Залізний кінь» буде доступнішим. Але не завтра

Вступ нашої держави до СОТ із нетерпіннням очікують ті її піддані, які нині належать до розряду пішоходів, але мріють стати власниками нового, якісного, закордонного, але при цьому недорогого автомобіля. Шанс у них є: мито на ввезення транспортних засобів, відповідно до сотівських угод, має знизитися із 25 до десяти відсотків. Якщо ж «перегрітий» український авторинок скине ціни на п’ятнадцять відсотків, то, цілком логічно, відповідний крок мають зробити і вітчизняні виробники.

На жаль, якщо подібні зміни й стануться, то дуже не скоро. Представники професійних об’єднань автодилерів пояснюють: двадцятип’ятивідсоткове мито вже закладено до бюджету. А це означає, що змінювати нічого не будуть. Принаймні до кінця нинішнього року. Зрештою, й самі дилери не зацікавлені у зниженні ціни — адже йдеться про їхній прибуток. Скажімо, торік кількість проданих автомашин, у порівнянні з 2006 роком, зросла майже наполовину. А на деякі особливо популярні моделі охочі їх придбати мусять чекати до півроку. Експерти переконані: поки цей попит не зменшиться, імпортери знаходитимуть тисячі причин, щоб усе залишалося на своїх місцях.

«Доповідаю: техніка дешевшати готова!»

Але якщо купівля автомобіля — розвага для заможних, то якісну побутову техніку, відео та аудіо нині може дозволити собі придбати переважна більшість наших співвітчизників. «Ми не очікуємо на значне здешевлення основного асортименту наших товарів уже сьогодні. Хоча, на мою думку, вступ України до СОТ значною мірою активізує цей процес: ціни поступово зменшуватимуться, і наша фірма готова відповідним чином реагувати на це», — заявив голова ради засновників «Групи компаній «Фокстрот» Георгій Дігам.

Утім переважна більшість аналітиків стверджує: на ринку роздрібного продажу очікується злива злиття і поглинань. Іншими словами, виживуть тільки «кити» цього бізнесу. А «дрібніші риби» будуть змушені або піти геть, або продати свою справу конкурентові. Цілком можливо, західноєвропейському — вітчизняний рітейл не настільки потужний, щоби вільно конкурувати із західним. Прогнозувати нині, як відбуватиметься цей процес — надзвичайно важко: європейські компанії все ще побоюються активно ставати на українські бізнесові рейки. Вітчизняним фірмам натомість випадає нагода поконкурувати хіба що з колегами із близького зарубіжжя. Насамперед із Росії. Наприклад, відома компанія «Ельдорадо», як кажуть учасники ринку, своєю діяльністю на наших теренах непогано дисциплінує українських лідерів рітейла.

Однією з умов зниження роздрібних цін на холодильники, телевізори, фотоапарати є стабільність ринку. І, на думку Георгія Дігама, значних потрясінь, незважаючи на можливий прихід сильного конкурента, на ньому не буде. «Можливо, зникнуть деякі фірми­одноденки, але солідні компанії, що відповідально ставляться до стратегії власного розвитку і правильно обирають її, продовжуватимусть працювати, — переконаний пан Дігам. — Великі українські компанії нині намагаються «розкладати яйця у різні кошики». Йдеться насамперед про вихід на зарубіжні ринки. Уже кілька місяців ми працюємо в Молдові — країні, яка, до речі, є повноправним членом СОТ. У найближчих планах — спробувати сили на ринках Білорусі й навіть Росії. Якщо «Ельдорадо» працює в нас, то чом би нам не працювати в Російській Федерації? Причому ми хочемо розвиватися в Росії, як у себе вдома. Вони тут припускаються помилок, бо не враховують менталітет українського покупця, котрий відрізняється від російського. Наш обиватель далеко не завжди «клює» винятково на дешевизну техніки. Так от, ми вчимося на їхніх помилках. І постараємося придумати спосіб, щоб працювати у Росії не гірше, ніж удома».

Розпорошуємося і проникаємо непомітно!..

Українські рітейлові компанії протистоять зарубіжному конкурентові, на перший погляд, доволі алогічним методом. «Західні аналітики радять ділити велику компанію на багато маленьких, щоб поодинці вони динамічно розвивалися. Громіздка структура нашої компанії обумовлена партнерським бізнесом. Мені це нагадує американський багатоярусний авіаносець. У разі аварії відсіки, в які потрапляє вода, задраюються, щоб зберегти інші. Так само діють великі компанії. Власне, за такою самою схемою побудовані напрями нашого бізнесу», — резюмує голова ради засновників компанії Георгій Дігам.

Але фахівці, які добре знають особливості вітчизняного ринку, переконані, що більшість кроків українських товаровиробників та сфери обслуговування добре продумані. А український споживчий ринок містить величезну кількість «бермудських трикутників», які можуть поглинути багатьох самовпевнених західноєвропейських оптимістів. Стосується це і форми, і принципів роботи. Якщо, скажімо, більшість із вітчизняних компаній у боротьбі за місце під сонцем робить ставку на розвиток власних мереж — тобто традиційних фірмових магазинів, у які можна увійти і власноручно помацати товар. А така поширена в усьому світі практика, як «заочна» купівля товарів через всесвітню мережу інтернет, для наших співвітчизників продовжуватиме залишатися екзотикою. Так, за словами виконавчого директора компанії Олексія Павленка, якщо їхня компанія планує збільшити частку мережевого роздрібу на 25—30 відсотків — до 65—70 відсотків, то продаж через комп’ютерну мережу зростатиме лише на півпроцента щороку.

За словами пана Дігама, компанія морально готова до деякого зниження цін не лише на традиційну побутову техніку, а й годинники, у тому числі й брендові моделі, цифрову фототехніку, домашні кінотеатри тощо. «Це нас анітрохи не засмучує, адже падіння цін відбуватиметься паралельно із збільшенням продажу, — каже Георгій Дігам. — За п’ятнадцять років роботи на ринку ми збагнули ці прості істини. Скажімо, рівно через десять років після свого створення компанія опинилася перед непростим вибором: продовжувати свій розвиток надійним, але екстенсивним шляхом, чи зробити серйозний прорив через внутрішню реструктуризацію та реформи у правлінні та менеджменті. Власне, саме тоді фірму й було реорганізовано. Мініреволюція вивела її на якісно новий рівень бізнесу.

Утім за існуючої у нас нині моделі «напівручного» управління економікою не варто забувати і про ключового гравця на цьому полі — уряд. І саме його рішення можуть кардинально змінити розклад сил — як в один, так і в інший бік.

Ірина ГОНЧАРЕНКО,
Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ

ДОВІДКА «УМ»

На сьогоднішній день понад 90 відсотків світової торгівлі товарами і послугами проходить між країнамичленами СОТ. Головний «конкурент» України у процесі вступу до організації — Росія, яка подала заяву на прийняття на півроку швидше за нас: у червні 1993 року. Найбільш вигідним цей крок може бути для металургії, хімічної промисловості, готельного та ресторанного бізнесу. Найбільше постраждати можуть сільське господарство та харчова промисловість.