Палац гетьмана Розумовського. (Фото Василя ГРИБА.)
В Україні й «на місцях» потроху починає пахнути майбутніми великими виборами. Судити про це можна принаймні з того, як чинна влада бореться за вузлові пункти майбутньої виборчої кампанії — регіони, області, міста і навіть селища, ті, де органи місцевого самоврядування мають думку, відмінну від Адміністрації Президента. Штовханина навколо крісла київського мера, силовий переворот у Мукачевому... Тепер ось рингом для з'ясування політичних стосунків стає місце, яке за його історичною цінністю можна назвати святим, — Батурин.
У 1669—1708 та 1750—1764 роках Батурин (нині — Чернігівська область) фактично був столицею Української держави: тут були резиденції гетьманів Івана Самойловича, Дем'яна Многогрішного, Івана Мазепи та Кирила Розумовського. Після Полтавської битви за наказом Петра І Батурин був вщент зруйнований. Тоді, на початку листопада 1708 року, росіяни вирізали близько 20 тисяч батуринцiв, а з могутньої фортеці зробили згарище.
Зараз у селищі міського типу Батурин проживає трохи більше 3 тисяч мешканців. Як і в інших селищах України, демографічна ситуація тут погіршується. Є й багато інших проблем — соціальних, економічних, духовних. Крім того, що потрібно провести водогін та газ, слід відреставрувати палац останнього гетьмана України Кирила Розумовського, провести археологічні розкопки на місці Батуринської трагедії.
У вирішенні цих питань батуринцям активно допомагає «Наша Україна» — зокрема Віктор Ющенко та Іван Плющ, обраний до Верховної Ради від округу, до якого входить Батурин. За підтримки блоку, приміром, почала свою діяльність громадська ініціатива «Відродження Батурина». Депутати від «НУ» свого часу звернулися до Президента з пропозицією видати указ про щорiчне вiдзначення 13 листопада як Дня пам'ятi жертв Батуринської трагедiї (такого указу, та ще й у Рік Росії в Україні, Леонід Кучма, звісно, не видавав). «Поки до Батурина не приїхав Ющенко, у нас не було ані державної програми розвитку Батурина, ані постанови Кабміну щодо цієї програми, ані коштів на її здійснення, — розповідає «УМ» селищний голова Михайло Іващенко. — Нас намагаються переконати, що це заслуга Кучми, який побував у Батурині. Але ж батуряни знають, що це насправді заслуга Ющенка».
Звичайно, така позиція місцевих мешканців (а в Батурині діють осередки лише опозиційних партій — Народного руху, УРП «Собор», КУН, Соцпартії, КПУ) та їхнього голови обурює владу «згори». Отож на людей намагаються впливати, зокрема, «політтехнологічними» ходами, спрямованими на компрометацію «Нашої України». Скажімо, після зірваного з'їзду «НУ» в Донецьку, 13 листопада, Віктор Ющенко мав відкрити у селищі монумент — хрест Пам'яті жертв Батуринської трагедії. Пам'ятник мали встановити на місці колишньої гетьманської фортеці, а це зовсім близько до монумента Леніну. У ніч перед приїздом Ющенка скульптуру вождя пролетаріату хтось розбив, і це давало можливість запускати по ТБ сюжети про загрозу «нашизму»: мовляв, ставити хрести — це добре, але не через нищення інших пам'ятників. План «кризових менеджерів» не спрацював, бо тоді Ющенко до Батурина не приїхав. А скандал із Ленiним довелось якось гасити: як стало відомо кореспонденту «УМ», районна міліція у розслідуванні висувала версію, що пам'ятник... упав «самотужки».
Позицію селищного голови Батурина та інших сіл Бахмацького району намагаються змінити й дещо іншими, більш брутальними, методами. Місяць тому головою Бахмацької райдержадміністрації було призначено Володимира Бригінця. 19 січня він скликав до Бахмача сільських голів району — нібито ознайомитись із соціально-економічним станом населених пунктів. «Керівники сіл, де на виборах найбільше голосів отримали «Наша Україна» та Соціалістична партія, виходили з кабінету Бригінця дуже пригніченими, — розповідає голова Батуринської селищної ради Михайло Іващенко. — За їхніми словами, першим питанням, яке ставив Бригінець, була партійність та політичні симпатії голів сільрад». Іващенко, увійшовши до кабінету Бригінця, одразу сказав: «Я підтримував, підтримую і буду підтримувати Віктора Ющенка. Бо це людина, яка відродить не тільки Батурин, Чигирин чи Бахмач, а й усю Україну».
Одразу після цього «рандеву» Іващенкові стало відомо, що 27 січня до Батурина завітає колегія Бахмацької райдержадміністрації — для вивчення соціально-економічної та суспільно-політичної ситуації в селищі. Це дало підстави стверджувати, що Іващенка пустили «в обробку». Окрім того, добродій із «центру» повідомив голові, що Бригінець дав своїм підопічним вказівку «шукати по Батурину винятково негатив».
Негатив районні чиновники копали, як могли. Приміром, до недоліків влади Батурина внесли навіть те, що у селищі діє лише одна перукарня, а це, мовляв, «монополія». Обурило чиновників з Бахмача і перебування 71 особи з Батурина на обліку «біржі». Їх, мовляв, треба примусити (!) працювати. Тобто чогось надзвичайно критичного виявлено не було.
Після закінчення колегії голова Бахмацької РДА Володимир Бригінець заявив, що «не приїхав робити тут революцій» і для нього «важливі не політичні погляди, а економічні показники». Сама колегія теж пройшла доволі спокійно, без політичних наїздів. Через це здивовані журналісти запитували у Іващенка: «То у вас є конфлікт з районним начальством?». «Конфлікт існує, — відповів селищний голова, — просто вони злякалися присутності журналістів».
Існуючі факти справді свідчать про те, що тиск з РДА відбувається. Приміром, пан Бригінець заявляє про важливість економічних показників. Але ж під час першого спілкування з Іващенком обмежився реплікою про його політичні симпатії. Між іншим, представник сільради із Халимонова, який не захотів розголошувати свого імені, підтвердив «УМ», що Бригінець під час зустрічей з сільськими головами спершу цікавився їхньою політичною позицією.
Навряд чи виконавча вертикаль ставила собі за мету усунути Володимира Іващенка зі своєї посади, як це трапилось із мукачівським мером Василем Петьовкою. Найімовірніше, представники влади давали вказівку морально притиснути Іващенка (так вважає і сам селищний голова Батурина). Авжеж, наближаються вибори.
А можливо, працювали на план-мінімум: «остудити» опозиційність Володимира Іващенка напередодні приїзду до Батурина Леоніда Кучми. До гетьманської столиці Президент має навідатись уже найближчим часом (у прес-центрі Адміністрації Президента «УМ» повідомили, що точна дата відвідин ще не відома).
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
