Під час цьогорічного фестивалю «Різдво у Харкові» звучали й автентичні інструменти, і академічний симфонічний оркестр. Доповнити таке багатоголосся художній керівник Харківської філармонії Юрій Янко вирішив поезією і запросив на фестиваль Аду Роговцеву з донькою Катериною Степанковою. Мета таких запросин — відродити у місті колись такі популярні поетичні вечори.
«Поезія — це завжди якийсь поштовх, — вважає Ада Роговцева. — Треба знаходитися у стані гармонії — з природою, людьми, самим собою, щоб вона тобі була дарована. І не полінуватися записати». Сама Ада Миколаївна, вірші якої ввійшли до книжок «Мамині молитви» і «Дамские стихи», свій перший вірш написала у п’ять років... про смерть Сталіна.
Вірші — це сутність сім’ї Ади Роговцевої: пише не лише вона, а й донька Катя, і син Кость.
У стінах Харківської філармонії Ада Миколаївна з Катериною Степанковою читали своїх улюблених поетів (окремо і на два голоси). Ці вірші актриси називають подарованими: свого часу якісь тексти своїй доньці дарувала Ада Миколаївна, якісь відшукувала Катя. Попри те, що на вечорі звучали поезії і Осипа Мандельштама, і харків’янина Бориса Чичибабіна (9 січня Харків відзначав 85річчя від дня його народження), і революційного Йосипа Уткіна, улюблені вірші в актрис — жіночі. Голоси Ади Роговцевої і Катерини Степанкової відтворювали у пам’яті тексти Анни Ахматової і Марини Цвєтаєвої. Звичайно, лунала поезія Лесі Українки, з якою в обох актрис пов’язано чимало професійного: вони ставили свої дипломні роботи за Лесею Українкою, Ада Миколаївна начитувала Лесині тексти на аудіодиски. В якийсь момент мені навіть здалося, що граційна Катерина чимось схожа на молоду Ларису Косач. Спілкуючись із журналістами і вільно переходячи з української на російську, Ада Роговцева зазначила, що коли у нас починають говорити українською, одразу ж міняють інтонацію, з’являються манірність і фальш. «Дітей із дитячого садочка привчають так говорити. Як нас вчили читати Лесю Українку! Та її тоді можна було зненавидіти!» — обурюється Ада Миколаївна, яка так читає Лесю Українку, так...
Цього вечора в Харкові звучали й вірші Ліни Костенко. «Мені здається, Ліна Василівна стоїть на такій високій горі, що не треба нам туди й дертися. Держава дуже неуважна до таких людей. Вона їх не береже, не створює умов для творчості й життя. Ліна зараз нічого нового нам не дає. Може, ми того й не варті?» — говорить Ада Роговцева, яка свого часу зі студентами ставила «Циганську музу» за Ліною Костенко.Запитала Аду Миколаївну, чи ж то правильно, що ми не можемо зійти на ту гору Ліни Костенко, бо ж актриса такого рівня, як Ада Роговцева, — це теж гора. «То інші гори! — вигукнула актриса. — Що ви! Ось ми тут крутимося, щось робимо... А Ліна — це навіки. Велике щастя, що ми можемо з нею спілкуватися. Те, що вона є, надихає мене на те, щоб жити повним життям, щоб цікавитися усім, не бути ні до чого байдужою».
У Києві на станції метро «Звіринецька» в ніч з 1 на 2 травня з колійних стін демонтували стару назву «Дружби народів» та встановили два з чотирьох необхідних комплектів нової назви. >>
У Києві у вівторок, 30 квітня, стартував Фестиваль української писанки. На ньому було зафіксовано світовий рекорд із наймасовішого розпису майстрами з різних регіонів України. >>
МУР — це молодий музичний проєкт, що в своїх треках висвітлює одну з найболючіших трагедій українського народу XX століття — «Розстріляне відродження». >>
Композитори Ілля Разумейко та Роман Григорів, які створюють разом сучасні опери, а за одну з них навіть отримали Шевченківську премію, — 10 травня у Києві представлять свій новий твір Gaia-24. >>
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна». >>
Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>
