П’яте «Колесо» до міста

16.01.2008

На Андріївському узвозі — чергові баталії за дах над головою. Цього разу сигнал «SOS» посилає театр «Колесо». Але не поспішайте звинувачувати «триклятих рейдерів», цього разу свої претензії на одне і те ж приміщення висунули театр «Колесо» та художник Анатолій Гайдамака. Об’єктом суперечки стало приміщення за адресою Андріївський узвіз, 8–А, що разом із «Колесом» входить до єдиного комплексу.

Останнім орендарем суперечливого приміщення був художник Валентин Реутов. Після смерті художника про своє бажання отримати ключі від цього будинку заявив театр «Колесо». «За двадцять років існування ми встигли обрости чималеньким господарством, — пояснює художній керівник театру Ірина Кліщевська. — У нашому репертуарі — 28 вистав, а це 28 життєвих ситуацій, які обставлені матеріально, — декорації, костюми тощо. Нам просто ніде все це зберігати: у нас на кожному підвіконні за шторами лежить щось із реквізиту. В нашому театрі працює п’ятдесят людей, а площа, яку ми займаємо, разом зі сценою становить 240 квадратних метрів».

Тіснота там справді кричуща. Бухгалтер театру сидить... у гардеробі, туалет один на всіх, включаючи глядачів, гримерки мікроскопічні настільки, що справедливіше називати їх комірчинами. Сходи до гримувальної кімнати на горищі вузькі й круті, а стеля біля входу, навпаки, низька. Навіть я зі своїм одним метром 57 сантиметрами зросту, прямуючи до місця, де актор має входити в образ, стукнулася лобом об одвірок. Актори–чоловіки туди добираються не інакше, як зігнувшись утричі. Словом, на додатковий метраж «Колесо» претендувало цілком справедливо. І Головне управління культури міста, на балансі якого знаходиться цей будинок, кілька місяців тому пішло театрові назустріч. Ірина Кліщевська отримала ключі від цього будинку й обіцянку, що незабаром їхнє перебування там буде узаконене. Театр переніс туди частину реквізиту, а саме приміщення використовував як репетиційну базу. Парелельно Ірина Кліщевська намагалася пришвидшити процес «прописки» «Колеса» на додаткових квадратних метрах. Театр звертався до Президента Віктора Ющенка, заручився підтримкою Національної ради з питань культури і духовності, яка на своєму засіданні проголосувала за те, щоб це питання було вирішене на користь «Колеса», листи на підтримку театру на адресу міської влади надіслали Президент АМУ Андрій Чебикін, заступник міністра культури Ольга Бенч, депутат міськради та художній керівник Театру імені Лесі Українки Михайло Резнікович...

Аж раптом до Кліщевської подзвонили з Головного управління культури і попросили... повернути ключі. Насторожений таким поворотом сюжету театр кинувся наводити справки... й у приватних розмовах із працівниками Головного управління культури з’ясував, що це приміщення буде передано художнику Анатолію Гайдамаці. При цьому, за словами Ірини Кліщевської, їхні співрозмовники запевняли, що вони особисто — на боці театру, але «згори» їм рекомендували піти назустріч Гайдамаці.

Пан Анатолій говорить «УМ», що за ним — чимало художників, яким це приміщення потрібне не менше, ніж театру. Оскільки тут добре зробити центр для художників, де б вони могли зустрічатися, виставляти свої роботи тощо. Заяву він, мовляв, подавав нарівні з усіма, так що претензії «Колеса» і його натяки на те, що Гайдамаку лобіювали родичі Президента, не мають нічого спільного з реальною дійсністю.

З міського управління культури замість чітких коментарів лунають якісь розмиті фантазії. Мовляв, добре було б там побудувати ще одне приміщення, тоді б місця вистачило і театру, і художникам... Не треба бути провидцем, аби зрозуміти, що за таких перспектив на розширення «Колесо» чекатиме ще дуже довго. А тим часом наближається 20–річний ювілей театру, який він відзначатиме 28 травня цього року. І можна навіть не сумніватися, що у цей день вітальні телеграми надходитимуть і з найвищих владних кабінетів міста. Сьогодні, на жаль, це найпоширеніший спосіб піклування влади про митців.