Гвардійці Президента

15.01.2008
Гвардійці Президента

Ці бійці ВВ невдовзі можуть стати «гвардійцями нації». (Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА.)

Минулої п’ятниці у Верховній Раді було зареєстровано законопроект про створення Національної гвардії на базі Внутрішніх військ МВС. На розгляд парламенту законопроект як невідкладний вніс Президент Віктор Ющенко. Тим самим майже трирічна епопея зі створенням Національної гвардії має шанси бути завершеною саме під річницю Внутрішніх військ — 26 березня 2008 року. З 2005 року ця ідея пройшла шлях від намірів створити гвардійців МВС до гвардійців Президента. Що важливо, після перетворення ВВ у гвардію зберігається її неоднозначний статус військового формування.

 

Трирічна епопея

Нагадаємо, що наприкінці 2005 року командуванням ВВ за підтримки МВС було розроблено законопроект «Про Національну гвардію МВС» (спочатку на гвардію примірювали назву республіканська). Втім цей законопроект так і не було розглянуто. В одному з інтерв’ю «УМ» у 2006 році Юрій Луценко відверто обурювався позицією «дуже шанованого ним» Левка Лук’яненка з фракції БЮТ, який «вирішив, що гвардія має бути невійськовим формуванням, як у США».

Безслідно зник у нетрях ВР і законопроект, який більше року тому направляв до парламенту на правах суб’єкта законодавчої ініціативи уряд Януковича. Минулого року власний законопроект про Національну гвардію пропонував і «нашоукраїнець» Євген Гірник. Слід нагадати, що 2007 рік засвідчив можливість протистояння між силовими структурами, після розпуску парламенту Президентом — штурм Генпрокуратури «Беркутом» на чолі із тодішнім очільником МВС Цушком змусив Віктора Ющенка безпосередньо перепідпорядкувати собі Внутрішні війська, вивівши їх з–під юрисдикції МВС.

Нині ж пан Гірник у коментарі «УМ» зазначає, що «саме ця практика минулого року засвідчила те, що силові структури мають бути в одних руках». «Мої торішні позиції збігаються із позиціями секретаріату Президента. Тому цей крок глави держави (внесення законопроекту про створення гвардії. — Ред.) є логічним і правильним, — каже Євген Гірник. — А щодо статусу військового формування, то це теж логічно, адже не можна бійців, які виконують завдання зі зброєю в руках, позбавити цього статусу. А разом із ним — усіх передбачених законодавством пільг та соціальних гарантій».

У цьому переконані і на Банковій. Заступник глави секретаріату Президента Ігор Пукшин, якому доручено представляти законопроект під куполом ВР, зазначає, що «за своєю суттю внутрішні війська мають здійснювати охорону, а не воювати, тому більш адекватною їх назвою є «гвардія» і відповідний статус окремого військового формування». Зрозуміло, що цих позицій притримуються і у ВВ.

«Очікуємо давно запланованого реформування. Добре, що нарешті спекуляції навколо статусу військового формування припинилися — в законопроекті Президента усе чітко вказано. Бо як можна засуджених конвоювати без зброї? — зазначає «УМ» керівник прес–служби ВВ Світлана Павловська. — І вже не так важливо, у якому статусі та з якою назвою зустрінемо чергову річницю у березні. Головне — з яким соціальним пакетом святкуватимуть наші військовослужбовці».

Що нового?

Очевидно, що за основу на Банковій брали законопроект «Про Національну гвардію України», підготовлений ще на початку листопада 2007 року тоді ще майбутніми учасниками демократичної коаліції — Блоком «Наша Україна–Народна самооборона» і Блоком Юлії Тимошенко. Отже, після доопрацювань Банкової можна цілком сподіватися, що коаліція його підтримає, без вагань. Хоча кілька голосів від опозиції чи Блоку Литвина не завадить.

Швидкість роботи над законопроектом можна пояснити тим, що в базі даних ВР зберігалося чимало різних «гвардійських» законопроектів. Той таки пан Гірник зазначає, що «був би радий дізнатися, якщо і мої пропозиції були враховані колегами», адже повний текст законопроекту від Президента він ще не бачив. Щодо позиції самого Президента, то наприкінці минулого тижня, під час його зустрічі з Прем’єром Юлією Тимошенко та головою ВР Арсенієм Яценюком, Віктор Ющенко наголосив, що цей документ має на меті створити законодавчий бар’єр проти силових сплесків ситуацій всередині країни.

Згідно з законопроектом, безпосереднє керівництво Національною гвардією України здійснює її Командувач (нині Командувачем ВВ є Олександр Кіхтенко, який доклав чимало зусиль до їхнього реформування). Цей Командувач уже не підпорядковуватиметься МВС, а лише Президентові, який його і призначатиме–звільнятиме, саме глава держави призначатиме і його заступників, але за поданням «головного гвардійця».

Наразі юристи ВВ активно працюють над деталізацією завдань згідно з новим законопроектом, зводять усе в систему. У Главку наголошують, що довгоочікуване реформування дасть державі силову структуру європейського зразка. Цікаво, що ВВ уже звикли підпорядковуватися саме Президентові, а не міністру внутрішніх справ. За словами пані Павловської, ще відтоді як Віктор Ющенко вивів ВВ із–під юрисдикції МВС, вони лише співпрацюють з міліцією, не більше.

Головні завдання ВВ (охорона та оборона важливих державних об’єктів і дипломатичних представництв, конвоювання засуджених і підсудних тощо) зберігаються і за гвардією. Водночас, додатково на Національну гвардію пропонується покласти такі завдання: участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану і в заходах, пов’язаних із припиненням діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань; екстрадиція (ВВ уже виконують це завдання, але законодавчо воно не визначено); здійснення заходів із припинення масових заворушень; участь у заходах, пов’язаних із припиненням терористичної діяльності. Поки що до гвардії потраплятимуть як за контрактом, так і за призовом на строкову службу.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що під час його розробки вивчався та враховувався світовий досвід аналогічних формувань провідних держав світу — жандармерій Франції, Туреччини, Румунії, карабінерів Італії, Цивільної гвардії Іспанії, Внутрішніх військ Росії тощо.

 

ДОВІДКА «УМ»

У першій редакції Закону «Про Національну гвардію України», ухваленого 1991 року, Нацгвардія, створена на базі Внутрішніх військ, підпорядковувалася Верховній Раді. У 1995 році екс–Президент Леонід Кучма підписав указ, яким перепідпорядкував Нацгвардію собі. У 2000 році Верховна Рада ухвалила закон про розформування Нацгвардії, на її базі знову створили ВВ. Тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко пояснив це тим, що Нацгвардія, яка дублювала функції Міноборони, СБУ і прикордонних військ, «вичерпала свої можливості».

Після конфлікту в будівлі Генпрокуратури в травні 2007 року Президент Віктор Ющенко неодноразово заявляв про необхідність установити повний президентський контроль над усім силовим блоком. «Є один Верховний Головнокомандувач і йому підпорядковані всі військові формування», — переконаний Президент.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>