Дензел Вашингтон: Мій головний проект — це моя сім’я

04.01.2008
Дензел Вашингтон: Мій головний проект — це моя сім’я

Двічі «оскароносний» актор Дензел Вашингтон не надто вписується у традиційні рамки голлівудської зірки. Заробляючи по 20 «лимонів» за фільм, маючи безліч пропозицій від найкращих режисерів «фабрики мрій» і потрапляючи у більшість рейтингів найсексуальніших чоловіків світу, 53річний Дензел уже понад 24 роки живе зі своєю дружиною Полеттою і понад усе в житті ставить свою сім’ю. У Голлівуді розповідають, що Вашингтон одразу перериває зйомки, щойно йому зателефонує хтось із дітей: 23річний Джон Девід, 20річна Катя, Малком чи Олівія (двійнятам по 16).

Дензел — дуже набожний чоловік, і це значною мірою зумовлює не лише спосіб його життя, а й ролі, які отримує актор. Кількість фільмів, у яких він зіграв, сягає вже майже чотирьох десятків, і майже в усіх Вашингтон грає «хороших хлопців». В «Американському гангстері» (у нашому прокаті він зараз іде як просто «Гангстер»), якому критики Нового Світу вже пророкують «Оскара», Вашингтону випало перевтілитися у «поганого». Але завдяки Дензелу король наркомафії став для кіноглядачів США заледве не національним героєм. Хоча, можливо, саме для цього його й запросили в цей проект.

«УМ» пропонує своїм читачам уривки з інтерв’ю Дензела Вашингтона, опублікованого в журналі «Рідерз дайджест» за грудень 2007 року.

 

«Голлівуд не безбожніший, ніж решта світу»

— Дензеле, ви дуже духовна людина...

— Згоден. Я щодня читаю Біблію — власне, перечитав її вже повністю й тепер почав по другому колу. На інші книжки, до речі, в мене немає часу та й потреби. Зараз читаю Євангеліє від Івана. І вдруге, знаєте, Біблія сприймається ще краще.

— Як ви, такий віруючий і духовний чоловік, уживаєтеся в безбожному Голлівуді?

— Е ні, зачекайте. Навіщо ви так узагальнюєте? Голлівуд — це насамперед частина ЛосАнджелеса, а не спосіб мислення. Коли ви називаєте його «безбожним», то маєте на увазі й мене? А якщо я скажу: «Безбожна преса». Вам приємно буде? Тому не варто робити висновки, не подумавши.

— Але ж коли говорять про те, що у світі панує насилля, розбещеність, то мають на увазі передусім те, що ці речі пропагує Голлівуд.

— Ці речі є всюди. У політиці, на війні, у поштовому відділенні — чому саме Голлівуд?

— Цікаво, ваша філософія впливає на ролі, які ви граєте?

— Я застосовую її до всього, що роблю. Бо в цьому — весь я. Мої духовні погляди супрово­джують мене всюди, і це, повірте, дещо більше, ніж створення фільму, навіть такого потужного, як «Американський гангстер». Коли я зустрівся з Френком Лукасом (наркобароном, на чиїй історії базується фільм), він мені сказав: «Зроби це й отримай «Оскара». Я йому відповів: «Френк, я погодився на цю роль не для того». Мене просто зацікавила ця історія. Він заплатив за свої злочини тривалим ув’язненням, а тепер платить тілом, яке відмовляється його слухатись. Тобто мені важливо було в «Гангстері» розповісти ту частину історії, у якої тепер такі наслідки.

— Ваш батько був священиком Церкви п’ятдесятників. Як це — мати татасвященика?

— Він був джентельменом. Справжнім шляхетним чоловіком (gentleman у перекладі з англійської означає «шляхетний чоловік». — Ред.). Набожним християнином, дуже духовним, працьовитим, стриманим, послідовним. Узагалі, мені здається, для більшості хлопчиків ближчою є мама, а не батько. Тим паче, що мій батько працював з ранку до ночі, ми його майже й не бачили. Десь о шостій вечора він приходив додому дуже стомлений, трохи відпочивав і вже через годинудві знову йшов на роботу...

«Секрет подружнього щастя: робіть те, що каже дружина»

— Дензеле, у вашому доробку вже чимало яскравих робіт. Залишається іще якийсь проект, який хотілося б втілити в життя?

— Ні. Є кілька історій, які я хотів би розповісти. Але мені дісталося чудове життя і я вдячний за все, що мав. А мій найголовніший проект — це мої діти, моя сім’я.

— У вас є якийсь конкретний метод виховання?

— Якщо у вас є діти, то ви повинні знати, що ніякого кон­кретного методу не існує. Це просто «солянка» з усього, що я і моя дружина дізналися від своїх батьків, із релігійних принципів, дисципліни, спортивного виховання, ну і, мабуть, якихось наукових знань, почерпнутих із книжок. Мабуть, найбільше для виховання дітей зробила все­таки моя жінка. Вона просто намагалася дати їм нормальне життя.

Я теж стараюся бути добрим батьком, намагаюся розповідати синам про власні помилки, аби вони їх не повторювали. Взагалі, це так дивно — діти виростають, покидають батьківський дім... Але з нами ще залишаються двоє, а це вже більше, ніж узагалі є дітей у більшості сімей. А наші, до всього, ще й дуже гостинні, щодня приводять друзів. Улітку наш дім схожий на готель, і ми цим дуже задоволені. Бо якщо діти люблять приходити додому, то, значить, ми хороші батьки.

— Це ж треба — прожити разом 25 років...

— Ну, 25 виповниться в черні. До речі, я оце саме ламаю голову над тим, як оригінально відсвяткувати цю дату, щоб зробити дружині сюрприз.

— Відкриєте секрет подружнього щастя?

— О, це просто. Завжди робіть те, що вам каже дружина. «Так, кохана». І глибоко дихайте.

Звісно, через певний час стосунки змінюються — не через 10—15 років, як дехто думає, а вже через 15 днів. Думаю, що завершується все там, де й починається: в міцній дружбі. І в повазі, звісно. Трапляються й важкі часи, але пережити їх допомагає віра. І дисципліна. Треба над цим працювати, але тут важко давати якісь поради — кожен має пройти свій власний шлях.

— Ви виглядаєте щасливим. Невже нічого в житті не хотілося б змінити?

— Звісно, хотілося б! Мою вагу. Мислення, тіло, дух — це три основні компоненти людини. Мислення у мене зараз хороше, дух сильний, а от тіло підкачало (зітхає).

за матеріалами сайту Reader’s Digest

 

ПРО ЩО ФІЛЬМ

Як стати «Гангстером» і не померти

Чорношкірий Френк Лукас, колишній водій одного з кримінальних авторитетів міста, після загибелі боса вибудовує власну мафіозну імперію і бере під контроль усю вуличну торгівлю героїном. Потіснивши італійську мафію, Лукас стає одним із ключових гравців злочинного світу НьюЙорка середини 1970х років. Йому протистоїть чи не єдиний чесний поліцейський міста, роль якого зіграв Рассел Кроу. Побачивши, що, на відміну від колег­правоохоронців, Френк веде гру чесно, поліцейський починає йому симпатизувати...

Справжній Френк Лукас, відсидівши у в’язниці, був консультантом для творців фільму «Гангстер». Режисером цієї стрічки виступив 70річний Рідлі Скотт, який витратив на зйомки аж 100 млн. доларів.

  • Огидні і прекрасні

    У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>

  • Ольга Куриленко: Мені ніколи не спадало на думку зірватися

    Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».

    Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не по­требує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>

  • Ковток води

    Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>

  • Хай живе королева!

    Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>

  • Король переміг Цукерберга

    Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>

  • Німецька ПОПелюшка

    Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>