За словами директора Національної опери Петра Чуприни, жодна вистава у цьому театрі не виникає зненацька, раптово, просто так. Кожна прем’єра починається із запитання, наскільки вмотивовано виглядатиме цей спектакль в репертуарі театру. Особлива місія опери «Норма» — провести своєрідну ревізію вокального потенціалу артистів. Річ у тім, що італійський композитор Вінченцо Белліні написав цей твір у стилі бельканто. «А бельканто, — розповідає непосвяченим Петро Чуприна, — є кращим тренінгом для голосу». Ревізувати мали всіх — від початківців до народних артистів. А тому, за словами режисера вистави Анатолія Солов’яненка, спочатку розподілили на кожну партію усіх виконавців, голосові можливості яких «пасували» саме цій ролі. В процесі репетицій дехто відмовився, дехто вирішив зосередитися на інших проектах, але, переконують Чуприна та Солов’яненко, ця опера матиме три повноцінні склади.

На Андрія в Москві почалася вакханалія мистецтва — з 13 по 17 грудня у Центральному виставкому залі «Манеж» проходить найбільший у Росії художній ярмарок «Арт–Манеж». Те, що в Києві намагається робити директор «Українського дому» Наталя Заболотна — «Арт–Київ» цього року пройшов тільки вдруге — в сусідній столиці «вариться» уже 12 років. Те, що «Арт–Манеж» — найбільш представницький захід, накладає свій відбиток — концепція його розмита, наскільки це взагалі можливо: усі напрямки і жанри, класики і молодь, справжнє і модне. Мистецтвознавці відзначають, що світові тенденції — інтерес до пострадянських художників і класиків соцреалізму — позначаються і на «асортименті» галерей, які беруть участь у московському художньому ярмарку. Отже, найбільш вигідний «товар», який намагалися показати галерейники — роботи 30—50–х років, художники–нонконформісти, мистецтво 70—90–х, ще не антикваріат, але вже достатньо перевірені часом полотна, щоб бути гарантованим капіталовкладенням.