Таємне ГУР стає публічним

08.12.2007
Таємне ГУР стає публічним

Важко з мітлою — легко з ворогом. (автора.)

Реальна можливість ближче познайомитися з діяльністю «острівних» розвідників у журналістів з’явилася навесні цього року — саме тоді, у розпал політичної кризи, окремі депутати з антикризової коаліції звинуватили Головне управління розвідки Міноборони в підготовці до штурму Верховної Ради та Кабміну. Мовляв, озброєні до зубів бойовики з Рибальського півострова (саме тут знаходиться Голупр військової розвідки) чекають лише на команду «дорозпустити» парламент. Огульні звинувачення підштовхнули керівництво ГУР до безпрецедентної відкритості та публічності — відтоді тут було організовано більше 20 заходів, під час яких журналісти ознайомилися з діяльністю підрозділів військової розвідки.

Твій ворог — мітла

Днями журналісти знову змогли потрапити на втаємничений «острів» (місце розташування ГУР — Рибальський півострів). Ще й побачили, як відбувається щорічна атестація з рукопашного бою бійців засекреченого розвідувальнодиверсійного спецназу. Знімати можна лише загальні плани здалеку. Втім, демонструючи набуту майстерність, молоді спецназівці використовують не лише власні кулаки, а й багнети­ножі, пістолети та автомати Калашникова, проте без вогню. Але відпрацьовані прийоми мають переважно одну мету — фізична ліквідація супротивника. У тому числі й шляхом заволодіння його зброєю.

Цікавий момент: у тренуваннях та під час складання кваліфікаційного заліку офіцери спецназу ГУР використовують навіть звичайну мітлу. Саме цьому атрибуту двірника бійці з різних положень нещадно завдають удари багнетомножем та прикладом АКМ. З мітли летять гілки, а інструктори лише посміхаються: на манекени ніяких грошей не вистачить, бо їх швидко пошматують. А мітлу відновити — раз плюнути. Підготовка таких універсальних бійців, що вправно володіють будьякою зброєю, займає від року до трьох.

«За нашими оцінками, на жаль, на найближчі роки ми без роботи не залишимося», — каже начальник Головного управління розвідки МО України Олександр Галака. Адже з часів розвалу СРСР у світі відбулося більше 50 конфліктів. Нині на світовій арені з’являються нові потужні гравці — Китай та Індія, критичною, на його погляд, є ситуація з Іраном та й з країнами Африки — «окрема історія».

Пан Галака вважає, що Міноборони України має збільшити кількість своїх представництв на цьому континенті (нині представники МО акредитовані у 73 країнах світу). До речі, кадри на «острові» відбирають дуже прискіпливо. За словами пана Галаки, «у розвідці помилка в людині матиме дуже важкі наслідки».

Мазут, таємниці та ніякої політики

Розвідники вкотре підкреслюють: їхнє відомство поза політикою. «Ми не беремо участі в політичних процесах, а забезпечуємо розвідувальною інформацією керівництво держави, командування ЗСУ, а також штаби військ», — каже Олександр Галака й додає, що прикладом аполітичності ГУР може бути його п’ятирічне перебування на посаді.

Звісно, в ГУР не можуть продемонструвати якісні показники власної роботи. Адже вона підпадає під дію Закону «Про державну таємницю». Натомість повідомляють про власні розвідувальні роботи, проведені у Керченській затоці після аварії. Начальник ГУР продемонстрував пресі фотосхеми, які зроблені в космосі з двох різних комерційних супутників — ізраїльського та американського, на знімках видно, куди пішла після аварії танкера нафтова пляма і якою є її площа.

«Як розвідка, ми не брали інформацію з одного джерела й витрачаємо великі ресурси, щоб мінімізувати наслідки біди. Порівняли дані з супутників, а потім над місцем екологічної катастрофи пролетів літак­розвідник Ан­30 й урахував окремі деталі, — зазначає пан Галака. — Такі знімки дозволяють робити висновки й приймати рішення. Буду об’єктивним, уся пляма пішла на Україну...»

За словами Олександра Галаки, станом на 16 листопада пляма мала площу 116 квадратних кілометрів, у холодній воді вона може піти на дно, але коли потеплішає — знову піднятися. І якщо цей факт раніше наполегливо спростовували кримські і київські чиновники, то тепер окремі керівники кримського МНС вважають заяви керівництва ГУР (що посилається на дані космічної служби розвідки) популістськими.

«Кольчугу» б я купив...

У ГУР також наголошують на важливості збільшення бюджетного фінансування у 2008 році. Нині воно становить 250 мільйонів гривень на рік і є недостатнім. Тому ГУР робить більший запит на наступний рік.

«Насамперед, ми хотіли б мати нову техніку. Бо та, що в нас є, вже морально застаріла. Приходять нові технології, необхідно встигати, — каже пан Галака. — От Україна «Кольчугами» торгує у світі, а військова розвідка досі її придбати не змогла!».

Розвідники сподіваються, що з «Кольчугою» вони будуть вже у цьому році. Тим більше що вже упродовж декількох останніх років ГУР намагається перейти від бюджету «проїдання» до бюджету розвитку. Цікаво, що Головне управління розвідки має відносини зі спецслужбами більш ніж сорока країн світу. «І ми вже не просимо їх допомогти, а самі багато що можемо!» — запевняє Олександр Галака.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>