А дорожче, хлопці, я вам не продам!

04.12.2007
А дорожче, хлопці, я вам не продам!

Найвигідніше товар можна придбати не в дилера, не у виробника, а у сторожа. Дешеву побутову техніку, меблі, іноді чудові чавунні ванни, щоправда, б/в, пропонують біля під’їзду, з якого ці речі щойно винесли.

Це найпростіші приклади «тіньової» економіки. І вони дуже мало перетинаються з економікою реальною. Скажімо, ви уявляєте собі приватного підприємця, який пропонує вам свій товар за півціни — просто так, із розчулення? Або тому, що ви — у принципі, непоганий пацан. Бо я не уявляю. Адже це тільки за вечірнім чаєм ви для нього — найближчий у світі. Зранку у своєму цеху він мусить пам’ятати про оренду, вартість сировини, податки та норми прибутку. В іншому випадку згорить бізнес вашого ліричного друга яскравосинім полум’ям.

І важко повірити, що солідні бізнесмени цього не розуміють. Але, як би там не було, готові домовлятися. Скажімо, про ціну на газ для України. Ніхто тільки збагнути не може, чому так довго домовляються? Може, звичайно, людям приємно бути разом. Але звідки тоді стільки випадковостей? Перемогла в нашій країні «не та» політична сила — «ой, вибачте, забули... Ви ж нам, друзі, багато заборгували!». Дійшла справа до створення «не тієї» коаліції — «газ МОЖЕ подорожчати!». Тобто у друзів­туркменів росіяни вже готові купувати його дорожче на сорок відсотків (і нікуди подітися — інакше викуплять англійці й протягнуть нову «трубу» прямісінько до Європи через Іран—Туреччину, а Росія дивитиметься на це збоку — безмовно і беззвучно).

Найлогічнішим у такій ситуації було б почути — ціна для вас, брати­українці, також буде вищою на сорок відсотків, се ля ві... Але ні, жодної категоричності! Продовжимо, мовляв, перемовини, може, ще все владнається. Ті, кому треба, вже здогадалися, що має владнатися: коаліція стане менше нагадувати стиглий апельсин або у власників апельсинової символіки зміниться думка, що наша газотранспортна система має бути тільки українською. Бо при формуванні вартості газу українській делегації взагалі немає на що спиратися — намалювали на папірці одну цифру, завтра намалюємо іншу.

Інша річ — світова ціна. «Захочете грітися — купите, захочете їсти — продасте!». Найпростіший принцип, коли сторони не опираються, бо далі — стіна. Для України 230 доларів за тисячу кубометрів — це, звичайно, шок, кажуть міністри. Але забувають додати, що іншого шляху немає. І ось чому. «Газпром» буде працювати за благодійною для нас схемою «купили дорожче — продали дешевше» рівно стільки, скільки йому буде вигідно. А враховуючи, що невідомі борги, як це було в жовтні, звалюються на нашу голову, мов сніг, не факт, що така допомога вигідна для нас. Працювати напряму, як пропонує без п’яти хвилин Прем’єр Юлія Тимошенко? Експерти стверджують, що це треба було робити швидше, бо наш «Нафтогаз» нібито набрався не зовсім потрібних йому мільярдних боргів, а ці зобов’язання викупили структури ... того ж самого «Газпрому». Як казала бабуся своїй онучці перед першою шлюбною ніччю, чи так, чи сяк, він свого не упустить!.. Ви про що подумали? Правильно — про нашу газотранспортну систему! Саме її нині наполегливо домагаються росіяни — і ось­ось візьмуть. А це як­неяк — один із головних українських економічних козирів.

Купувати газ за світовими цінами можна, це довели керівники євпропейських держав, які не їздять до Москви консультуватися, хто із серів і перів має увійти до переліку мерів. Щоправда, на їхніх заводах немає стільки обладнання часів розквіту німого кінематографа. Що робити, знають у Польщі, Чехії, Угорщині, не кажучи вже про країни Балтії, які ще півтора десятиліття тому були на нашому місці. Нині їхня економіка не залежить від «двосторонніх домовленостей» та «взаємних компромісів» і при цьому приємно дивує нашу.