«Батьки» і «діти»

Числа — це поезія, казали нам колись на уроці математики. Кореспондент «УМ» запасся терпінням і звів у єдину таблицю інформацію про всіх політиків, які побували народними депутатами у минулих п’яти скликаннях, а також тих, котрі минулого тижня прийняли присягу ВРVI. Перерахував їх уздовж і впоперек. Марудна робота привела до вельми цікавих висновків й окреслила певні політичні тенденції.

Нас — рать

За всі роки незалежності народними депутатами побувала 1771 особа. На перший погляд, ніби й багато. З іншого боку, якби в кожне скликання приходили тільки новачки, то полк нардепів налічував би щонайменше 2700 «багнетів» (якщо помножити 450 голів на 6 скликань).

Із цієї всієї ватаги 1113 осіб увійшли в історію українського парламентаризму як нардепи, що отримували мандат вищого законодавчого органу тільки одного разу. З них 106 — «бійці» ВР нинішнього скликання.

Тих, кому пощастило бути парламентаріями двічі, — 402. Три «пришестя» мали (мають) 156 нардепів. Старожилів, які спромоглися зайти під купол на Печерських пагорбах чотири рази, — 66.

Далі починається відлік аксакалів. Отже, 32 політики писали (пишуть) закони для України у п’ятьох каденціях.

Ну а тих, хто був нардепом усіх п’яти скликань і отримав мандат парламентарія ВРVI, — лише двоє.

Коріння завдовжки у шість скликань

Імена рекордсменів — Сергій Петрович Головатий та Юхим Леонідович Звягільський. Обоє пройшли до нинішнього парламенту за списком Партії регіонів.

Майже щоразу Головатий ставав народним депутатом під прапорами іншої команди. У середині 90х він працював міністром юстиції при Леоніді Кучмі, потім був в опозиції до Президента. Головатий балотувався за списком Тимошенко, але залишив і її табір. Тісно працював із Ющенком, а минулого року став нищівним критиком і цього Президента. Незгода з розпуском парламенту прибила човен 53річного Головатого до Партії регіонів.

Звягільський — старійшина української політики. Починав свій шлях у першому скликанні як представник так званого «червоного директорату». У 1993—1994 рр. був в.о. Прем’єр­міністра, після чого переховувався від прокуратури в Ізраїлі. Загалом, це легендарна постать для Донбасу, попри те, що на очолюваній 74річним Звягільським шахті ім. Засядька гірники гинуть регулярно й сотнями. Партія регіонів і на минулих, і на цих виборах ставила Звягільського до передовиці свого списку.

Найкраще прізвище для депутатської кар’єри

Найпопулярніші в українському парламенті прізвища — Бондаренко та Бойко. Людей, які мали у паспорті відповідні записи в першій графі і стали народними депутатами, — по дев’ятеро.

Серед них є і повні тезки — Юрії Анатолійовичі Бойки. Один — священик, був депутатом IV скликання, а нині працює радником Президента. Інший — депутат цього скликання, міністр палива та енергетики в уряді Януковича.

Натомість найпопулярніше поєднання імені та прізвища — Віктор Бондаренко. Український парламент знав таких аж трьох.

Якщо хочете бути нардепом, то на перспективу незле мати прізвища Шевченко або Мельник (по восьмеро). Трохи відстають від лідерів Петренки (семеро) та Олійники (шестеро).

Зауважмо, що загалом в Україні найбільш поширеними вважаються прізвища з коренем Коваль. Але в політиків, як видно, свої правила.

«Переростки» й «недоростки»

Мало хто пам’ятає, але парламент ІІ скликання (1994—1998 рр.) ніколи не налічував 450 депутатів. Згідно з інформацією сайту Верховної Ради, у тому скликанні працювало 436 парламентаріїв. Причина недобору — в тогочасній виборчій системі. Нагадаємо, тоді була «мажоритарка». Кандидат для перемоги не просто мусив набрати найбільше голосів, а мав заручитися підтримкою хоча б половини виборців свого округу. Щоб визначити депутата, доводилося проводити вибори в кілька турів, але дуже часто такі «багатотурові» голосування були марними.

Найбільша ж кількість депутатів перетекла через Верховну Раду IV скликання (2002—2006 рр.) — 505. Воно зрозуміло: ті парламентарії, котрі переходили працювати у виконавчу владу, мусили складати посвідчення. Замість них у ВР приходили нові люди. За це межичасся влада мінялася неодноразово. Найбільше — у 2005 році, після Помаранчевої революції.

Перше скликання (1990—1994) прийняло 475 депутатів, третє (1998—2002) — на двох осіб більше — 477, п’яте (2006—2007) — 478.

Що ж до нинішнього, шостого, скликання, то народними депутатами наразі є 449 осіб: «регіонал» Андрій Орлов ще не склав присягу.

Чим довше сидять — тим більше засиджуються

Останній зріз наших підрахунків — міра оновлення Верховної Ради. Найменше парламент освіжився цього року. У нинішньому скликанні працюватиме одразу 298 депутатів із минулого. Ще 45 людей пробували свої сили у ВР раніше, в попередніх каденціях. Попри це, помилився пенсіонер Олександр Мороз, який казав, буцімто ВРVI на 90 відсотків буде близнючкою ВРV. У нинішньому скликанні — не багато не мало — 106 новачків.

Найкраще ж український парламент «провітрився» після виборів 1994 року. У ІІ скликанні трудилося 370 новачків і тільки 66 представників попередніх зборів. На тих виборах народ висловив повну недовіру владі, яка не змогла впоратися з політичною і, головне, економічною кризою.

З роками у парламент приходить дедалі менше новачків: у третьому скликанні — 302, потім — 261, у п’ятому скликанні — 258 (найкраще це видно у таблиці).

Невдовзі колесо цього млину знову закрутиться в VI каденції: коли одні підуть у виконавчу владу, в їхні крісла сядуть наступні за списком депутати.

Цікаво, якої фракції, якої коаліції вони будуть? Але це вже інша історія, інший млин. Сьогодні відбудеться друге засідання новообраного парламенту, на якому, можливо, дещо все­таки проясниться.

P.S. Нехай пробачить автора її величність арифметика, якщо в підрахунках десь проскочила помилка — наприклад, через те, що двоє нардепів були повними однофамільцями (за винятком помічених Юріїв Анатолійовичів Бойків), а відтак були сприйняті за одну персону; чи, може, якась панянка між скликаннями одружилася і змінила прізвище...

Міра оновлення Верховної Ради за скликаннями