Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Прем’єра вистави за п’єсою Мольєра у Молодому театрі відбулася 22 листопада 1997 року. І було б просто несправедливо, якби Молодий забув відзначити цю знаменну дату, зрештою, не так багато вистав у діючому репертуарі українських театрів мають такий поважний вік і таку значимість в історії театрального колективу. Спектакль, який поставив художній керівник театру Станіслав Мойсеєв, зібрав понад півсотні рецензій у пресі, побував на численних міжнародних та вітчизняних фестивалях, премію «Київська пектораль» за цю виставу отримали художникпостановник Сергій Маслобойщиков, композитор Юрій Шевченко, балетмейстер Алла Рубіна...
Отож 22 листопада 2007 року Молодий театр презентував «Дон Жуана» 10річної витримки. Особливої святковості, навіть зворушливої патетики цій події додавали молоді люди, одягнуті у камзоли та криноліни, які кожній глядачці дарували трояндочку. Так би мовити, від самого Дон Жуана, одного з найлегендарніших поціновувачів жіночої краси за всю історію людства. Як і десять років тому, на сцену вийшов Олексій Вертинський — саме з ролі Сганареля почався роман актора зі столичними театралами — виголосив свій монолог про тютюн, який плавно перейшов у критику на адресу господаря, що має звичку часто одружуватися... Далі з’явився і сам Дон Жуан, величаво і самозакохано, як і належить експерту жіночої краси. Це ж стільки Станіслав Боклан за ці десять років попритискав до своїх грудей дівчат із першого ряду, пояснюючи, що пов’язувати себе із першим коханням і ніколи після цього не дивитися на жінок — це неправильно!.. І разом з іншими акторами вкотре переповіли історію про рафінованого спокусника, якого засуджувало суспільство й обожнювали жінки. Звісно, цього разу вона звучала дещо інакше, ніж десять років тому. Адже за цей час той же Станіслав Боклан переграв стількох красенівчоловіків у серіалах та фільмах, що, звісно, додало проникливості і його теперішньому Дон Жуану.
Вистава ще раз підтвердила, що є конкурентоспроможною і сьогодні — квіти, оплески, багаторазові «Біс!» та «Браво»!» — і цей ювілей для неї не останній. А позавчора серед глядачів у залі було чимало впізнаваних людей — відомий львівський режисер Ярослав Федоришин, письменник Андрій Курков, член ЦВК Жанна УсенкоЧорна...
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>