Кинув шапку — значить моє!

Якби заводи, фабрики, цехи та склади могли висіти у повітрі, то ніхто із вітчизняних політиків чи урядовців, мабуть, не гальмував би розвиток вітчизняної економіки. На жаль, до такої довершеності наука ще не дійшла. Виробничі потужності нині займають цілком реальні гектари дорогоцінної української землиці. І тим самим провокують конфлікт інтересів. Адже вартість сотки нині зростає небаченими темпами, купуватипродавати землю — один із найвигідніших видів бізнесу. І якщо збудувати на цій землі сучасний завод вигідно простим людям, то деякі політики мріють «витіснити» закордонних інвесторів на користь власних фірм та зайнятися спекуляцією. Практика свідчить: поки не скасований земельний мораторій, такі випадки траплятимуться у різних куточках нашої держави.

Одягну чорні окуляри і відвідаю цей офіс

Ідею Фастівської міськради виділити 45 гектарів землі у промисловій зоні «Завокзалля» солідному інвесторові — фірмі «Кнауф Інсулейшн» — фахівці тільки вітали. Адже бізнесмени пропонували чудові умови для мешканців міста: вкласти 300 мільйонів євро тільки у вигляді початкових інвестицій та працевлаштувати понад тисячу фастівчан. Зрештою «Кнауф» — солідна компанія із штабквартирою в Німеччині, яка володіє понад 130 заводами у 35 країнах світу. Інвестори планували спорудити заводи із виготовлення теплоізоляційних, сухих будівельних матеріалів та гіпсокартону. Для районного Фастова, переконані народні обранці, таке будівництво — надзвичайно вигідний проект: продукція відома, користується попитом на ринку, виробництво цілком безпечне. А обсяги відвантаження продукції, які запланували топ­менеджери «Кнауфа», суттєво оздоровили би міський бюджет.

Словом, за виділення земельної ділянки нинішнього літа у Фастівській міськраді голосували практично всі політичні сили. У тому числі і БЮТ, який користується заслуженим авторитетом у місті. Одним словом, цілковий хепіенд. Але одного дня ситуація раптом повернулася у протилежний бік. Та сама фракція БЮТ, що зовсім недавно гаряче підтримувала ідею передати землю в оренду фірмі «Кнауф», змінила свою думку. І заявила, що на ділянку претендують три зовсім інші фірми — одна із міста Херсона та дві столичні. Уважні міські депутати, які із лупою в руках вивчали документи, помітили дивну особливість: на кожному з бланків — одна і та ж сама печатка! Тоді вони вирішили не пошкодувати часу та грошей і відвідати офіси нових претендентів на їхню землю. І виявили: за юридичними адресами фірм знаходяться ... приватні квартири.

Від слів місцеві представники Блоку Юлії Тимошенко перейшли до справи. Вони почали активно блокувати роботу фірми «Кнауф», подаючи численні позови до різних судових інстанцій. І хоча успіхів серед рішень Феміди вони не мали, але активно продовжували блокувати виділення землі.

«Коза ностра» там не конкуренти

Місцевий бомонд не довго сушив собі голови, обмірковуючи, чому шановні політики так радикально змінили власні погляди. За інформацією, у яку редакція «УМ» анітрохи не вірить, одразу після ухвалення рішення міськради ці 45 гектарів побачила на власні очі не остання людина у БЮТ і далеко не найбідніший підприємець України Богдан Губський. Саме після того, як він оцінив прибутковість виділених «Кнауфу» гектарів, точка зору місцевої фракції БЮТ стала іншою. А всі три фірми, які задля економії користуються однією печаткою, також нібито належать панові Губському.

Втім у земельних питаннях один із лідерів БЮТ має неабияку кваліфікацію. Саме із так званою «групою Губського» пов’язують надприбутковий бізнес, пов’язаний із купівлею сільськогосподарських земель, переведення їх у межі міста (місцева влада виходить із клопотанням, мовляв, населення зростає, треба розширюватися, а ці поля і так нікому не потрібні) та наступним перепродажем. Цифри можуть шокувати пересічного читача: сотка «сільськогосподарської» землі нині коштує від ста до трьохсот доларів, а «переведена» — щонайменше п’ять тисяч американських грошових одиниць. Керівники наркокартелей, якщо б їм повідомили про такі заробітки, могли б переглянути власні життєві пріоритети.

Скажімо, купивши шістнадцять гектарів земель, «група Губського» зможе без зайвої мороки продати їх за два мільярди доларів. А ще кажуть, що земля українська не годує!..

Одна із найскандальніших новин, яку нещодавно оприлюднила газета «Дєловая століца», таємне рішення Київради про землевивід «Київрибгоспу» на столичній вулиці Промисловій. Майже 65 гектарів земельки, які раптом виявилися непотрібними київським рибалкам, вирішили — аби добро не пропадало — пустити для будівництва житла, котеджних, офісних і торговельно­розважальних центрів. Найцікавіше, що головним акціонером «Київрибгоспу» є ... Богдан Губський.

Земля є — і за це варто боротися!

Звичайно, міська фракція БЮТ не може просто і чесно заявити з трибуни: «Руки геть від цих гектарів, прокляті капіталісти, вони нашому шефу сподобалися!». Виглядало б дуже радикально і без жодної турботи про народ. А кожен політик, який сам себе поважає, мусить хоча би п’ятьшість разів за день подумати про потреби свого електорату. Інакше це вже не політик, а просто середній або великий бізнесмен.

Фастівські БЮТівці цю нехитру схему розуміють. Тому вони звернулися до людей — шановні, фірма «Кнауф» збудує вам таке виробництво, що одразу ж погіршить екологічну ситуацію в місті. Ось якщо землю передадуть одній із трьох названих нами фірм (пана Губського. — Авт.), тоді все буде на вищому рівні — жодного погіршення! А пустите сюди «Кнауф», одразу руки вгору!..

Проте делегація територіальної громади Фастова, яку запросили до Чехії на підприємство «Кнауфа», понад місяць тому відзвітувала: чистота у них на виробництві майже медична, екологія розвивається, пташки цвірінькають. Натомість згадала про протистояння у селищі Димер Вишгородського району Київської області. Там компанію «Агромарс», відому всій Україні своїми «Гаврилівськими курчатами», мешканці селища звинувачують, що вони з недавнього часу мусять дихати нестерпним смородом аміаку. Димерчани відкрили для себе, що курячий послід — продукт надзвичайно токсичний для людського організму, призводить до захворюваня на кон’юнктивіт та інших болячок. Зверталися по захист і до політиків із БЮТ, але, на жаль, безуспішно. Ми, звичайно, у жодному випадку не віримо, що причиною могло стати членство у цій партії власника «Агромарса» шановного Євгена Сігала.

...Політична боротьба — річ жорстока й безкомпромісна. Отримавши перемогу, душа людини вимагає сатисфакції. Але важливе питання — що саме можна вважати компенсацією за власні страждання. Скажімо, успіхи пана Богдана Губського у «збиранні земель» дивним чином є найбільшими у тих регіонах, де на місцевих виборах перемогли ставленики БЮТ. Формула «Своя людинка у земельці не відмовить» є, хоча й дієвою, але вкрай аморальною — з огляду на переконливі гасла, авторитет, зрештою, віру людей у щирість нині ще опозиційних політиків. Першій особі цієї політичної сили, звичайно, не вистачає часу, аби взяти під свій контроль кожне місто, кожен район. Як не сумно, але дехто цим користується.

Олег ГАНСЬКИЙ