Перед аукціоном якось раз...

Сьогодні 12 полотен російських живописців і 3 ікони XVII століття, які аукціонний дім Chriestie’s на два дні привозив для огляду київським колекціонерам, залишають територію України — відлітають у Лондон. Там 26—28 листопада відбудуться торги з російського мистецтва.

Закритий клуб шанувальників прекрасного

Прев’ю, тобто попередній перегляд лотів, або передаукціонна виставка, для світових аукціонних домів, — справа звична, але в Україні така акція відбулася вперше. І приурочили її до 85–річчя Київського музею російського мистецтва. У понеділок музей запросив класичних музикантів, запасся шампанським, підключив ДАІ, щоб «розрулити» пробки з дорогих авто на вузенькій Терещенківській, і запросив чинних і потенційних колекціонерів (бізнесменів і політиків переважно) — прицінитися до шедеврів. Кажуть, разом із дамами цінителів набралося чоловік під 200, але всі вони просили, щоб вечір був без камер і диктофонів — наші колекціонери не люблять розголосу в пресі. З великим скрипом «розсекретили» Дмитра Табачника — серйозного колекціонера, але ж і гуманітарного віце–прем’єра — йому за службовими обов’язками належить бувати на таких заходах. Бізнес цей — доволі тихий, галасу довкола себе боїться чи не більше, ніж підробок, тому багато колекціонерів у світі теж не хочуть розголошувати свої покупки. «Ми двадцять років не знали, кому належить яйце фірми Фаберже, — каже голова Міжнародного російського департаменту Chriestie’s Олексій Тізенгаузен, — і зовсім недавно довідалися, що воно було власністю сім’ї Ротшильдів. Це право кожного власника утаємничити свої шедеври». Так само пан Тізенгаузен не сказав, з ким із українських експертів співпрацює Chriestie’s, хоча факт співпраці підтверджує.

Найдорожчі — яйця, потім картини та ікони

Х’ю Едмідс, голова правління Chriestie’s у Лондоні, сказав: «Ми приїжджаємо туди, де хороша економіка, де хороший ринок, щоб дати можливість людям купувати красиві речі. Ми приїхали вперше, але плануємо і надалі працювати в Україні. Наступного разу, думаю, привеземо старих майстрів». Дорогим в усіх сенсах гостям у понеділок показали картину Наталі Гончарової «Лілії у вазі» 1905 року, стартова ціна якої 1 млн. 400 тис. доларів, — найдорожчий лот, прекрасну роботу Бориса Григор’єва «Арлот із Марселя» 1923 року (цінова «виделка» — 1 200 000 —1 600 000 $), 4 невеликі картини Івана Похітонова, роботу Костянтина Сомова, який останнім часом шалено зріс у ціні, «Подорожній на відпочинку», драматичний пейзаж Івана Шухаєва «Фінське село», одну роботу з серії подорожніх замальовок Олександра Яковлева в Африці і салонний портрет молодої жінки з кошиком винограду Івана Хруцького, якого голова Міжнародного російського департаменту Chriestie’s Олексій Тізенгаузен чомусь уперто називав українським художником. Російські ікони XVII століття невідомих іконописців у Лондоні підуть за меншою ціною, ніж живописні полотна, — стартова ціна від 70 до 240 тисяч доларів. Загалом на російських торгах у кінці листопада буде значно більше лотів — самих тільки православних ікон з Росії і Греції припасено 220 штук, плюс картини, плюс декоративно–вжиткове мистецтво. В останній категорії найцінніший у матеріальному еквіваленті лот — яйце «Ротшильдівське», зроблене в 1902 році майстром Михайлом Перхіним із фірми Фаберже. Цей золотий шедевр із 156 діамантами, 205 дрібними перлинами, емаллю, сріблом, що стартуватиме на аукціоні з позначки 12 мільйонів доларів, до Києва не привезли — демонстрували тільки на плакаті. Хто з українських багатіїв і що пригледів, звісно, таємниця: ніякий продавець мистецтва такої інформації не розголошує.

Українці збирають українців

Дводенне ознайомлення українських ВІПів із російським мистецтвом із аукціону Chriestie’s — справа недешева. За словами директора російського музею Юрія Вакуленка, мова йде про кілька десятків тисяч доларів. Але мода на російське мистецтво у світі ширшає і міцніє. «4 роки тому перший аукціон російського мистецтва у Лондоні приніс 4 млн. фунтів, а останній, який відбувся в листопаді минулого року, — 28 млн. фунтів стерлінгів. Я думаю, ці показники зростатимуть і надалі», — коментує ситуацію на світовому ринку мистецтва пан Тізенгаузен.

Про справи російського малярства на українському ринку «УМ» поговорила з директором Київського музею російського мистецтва Юрієм Вакуленком. «Насправді наш ринок доволі означений, — каже пан Юрій. — Значні роботи зрідка залишають своїх власників. У Києві антикваріат дуже «помолодшав», тому що зараз предметом торгів на наших аукціонах, яких стало дуже багато тільки цього року в Києві з’явилося чотири нові аукціони) стають речі 70—80—90–х років. І, до речі, ціни немалі. А найголовніше, що їх зростання значно перевищує зростання цін на хрестоматійних художників — Шишкіна, Айвазовського. Роботи Глущенка, Шишка, Цвєткової в процентному відношенні зростають значно швидше, ніж класиків. Дуже цікава тенденція — у нас українці збирають українців, росіяни збирають російських художників. За рівнем зацікавленості колекціонерів понад 50% у нас займає українське мистецтво, близько 40% — російське і 10% — західне. Значимих речей у приватних руках десь 5%, решта — в музейних колекціях. Адже у нас і колекціонерів не так багато — мільйонерів і мільярдерів в Україні значно більше, ніж збирачів мистецтва».

Учора «пригоститися» аукціонним живописом за спеціальними запрошеннями мали змогу галеристи, мистецтвознавці, музейники, куратори та деякі бізнесмени. Як не крути, елітарне мистецтво...