Ані Лорак і компанія «Лавіна М’юзік» 24 жовтня у клубі «Оазис» презентували новий альбом «15». Ані вперше працювала над альбомом як продюсер, причому дев’ять місяців, тому вважає його своєю дитиною і каже, що він для неї найдорожчий.
— Із числом 15 мене багато що пов’язує. 15–річною Кароліною з Чернівців я перемогла на московському конкурсі «Утренняя звезда», 15 — мій улюблений вік, і в душі мені рівно стільки, а ще я 15 років на сцені, — каже красуня Лорак, одягнена в золотисту сукню від Анжели Лисиці.
До нового альбому ввійшли всі її хіти, які слухачі вже знають напам’ять: «С первого взгляда», «Я с тобой», «Верни мою любовь», а також концертна версія пісні It’s my life гурту Bon Jovi. Ані Лорак каже, щоб цей мегапопулярний хіт увійшов до її альбому, треба було просити дозволу в автора. Вона з ним не знайома, але коли Джон Бонджові прослухав демозапис у її виконанні, дав згоду без будь–яких умовлянь. Деякі пісні написані колективно. Хтось писав перший куплет, а хтось — приспів. За словами Ані Лорак, часу на нові пісні не було зовсім. «Доводилося писати у літаку, машині, перед виходом на сцену. Інколи народжувалася мелодія і декілька фраз. Тоді я їх показувала моїй команді, і так створювалася пісня».
Альбом планувався як російськомовний. Та коли до рук співачки потрапила пісня «Я стану морем» на слова Миколи Бровченка, вона відчула, що мусить її включити в альбом. «Я хотіла, щоб цього разу було більше денсу і драйву, але українську душу завжди тягне посумувати, тому мені краще виходять ліричні балади, а «Я стану морем» створена якраз для мого вокалу». Також до альбому ввійшов ремікс на пісню «С первого взгляда» і бонусом два кліпи — «С первого взляда» і «Я с тобой».
На презентацію Ані запросила своїх публічних друзів: Лілю Подкопаєву і Тимофія Нагорного, Таїсію Повалій та Ігоря Ліхуту, Олександра Пономарьова з дружиною, Віктора Павліка, свого колишнього продюсера Юрія Фальосу, DJ Пашу та інших.
— Я з Кароліною познайомилася на кораблі, де проводився якийсь конкурс, — згадує Тая. — Відразу помітила, що це суперова співачка, а коли здружилися, то зрозуміла, що вона ще й пречудова людина.
Колеги і друзі плескали в долоні, не жаліючи рук, Ліхута навіть в кінці почав свистіти. «Це я їх гонорарами вділив за оплески перед концертом, — пожартував DJ Паша, — а Пономарьов узяв найбільше. От тільки Ліхута відмовився і говорить усілякі похвали безкоштовно».
Ані, яка останнім часом перебуває у статусі нареченої турецького бізнесмена, вигадала романтичний сюрприз для присутніх. В одному з презентаційних альбомів був листочок із числом «1». Дівчина, яка його знайшла, виграла поїздку в Туреччину на двох.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
