Ти у мене в печінках сидиш!

Печінка виконує в організмі роль потужного центру з переробки та утилізації найрізноманітніших токсинів, які потрапляють у кров через шкіру, слизові оболонки, органи дихання й травлення. Тому захворювання цього органу завжди позначається на загальному стані всього організму. Щороку від гепатитів різного походження в Україні гинуть тисячі людей. Сьогодні ми говоритимемо про вірусний гепатит — хворобу, яка набуває актуальності в усьому світі. Чим небезпечні для людини вірусні гепатити? Де можна «підчепити» цю заразу? Наскільки точні результати дає діагностика, яку сьогодні здійснюють українські фахівці? Відповіді на ці та багато інших запитань «УМ» отримала від президента науково–виробничого онкологічного і кардіологічного центру «Max–Well», відомого вченого–мікробіолога, спеціаліста в галузі інфекційних захворювань та імунології, доктора біологічних наук, професора Кеннета Алібека.

Свою зубну щітку не давай нікому!

— Пане Алібеку, відомо, що вірусний гепатит — це системне захворювання з переважним ураженням печінки, яке розвивається після потрапляння збудника в організм. Але чому при цьому захворюванні в першу чергу вражається печінка?

— Тому що вірус гепатиту найбільше полюбляє розмножуватися саме в гепатоцитах — клітинах печінки. Такий тропізм (або вибірковість) притаманний багатьом збудникам захворювання. Скажімо, вірус грипу переважно розмножується у дихальній системі, збудник енцефаліту поселяється у головному мозку, а вірус менінгіту — в оболонці головного мозку. Звісно, інші органи й системи також страждають від інфекції, але значно менше від уподобаних вірусом.

— Які види вірусного гепатиту залишаються найнебезпечнішими для людей?

— Найбільш поширеними є три види: А, В, С. Гепатит А (за термінологією радянських лікарів — хвороба Боткіна, або жовтуха) називають хворобою брудних рук та поганої санітарії. Зазвичай на гепатит А можуть захворіти люди, які вживають некип’ячену воду або немиті фрукти чи овочі, через які інколи поширюється вірус. Гепатит В має інші шляхи передачі: при маніпуляціях, пов’язаних із кров’ю, під час статевого акту, при пологах: від інфікованої матері до новонародженої дитини. Гепатит С (найпідступніший серед усіх) передається переважно через кров, наприклад, під час переливання, рідше — статевим та іншими шляхами. Він має слабко виражену гостру фазу, проходить майже безсимптомно, тому переходить у хронічну форму непомітно для пацієнта. Людина може запідозрити, що захворіла, тільки тоді, коли у неї розвивається або цироз, або рак печінки. Решта вірусних гепатитів (D, E, F, G) настільки рідкісні, що не мають особливого значення.

— Ви зазначили, що головні шляхи передачі вірусів гепатитів В і С — статевий та через кров. Де може «підчепити» гепатит пересічний українець, який не вживає ін’єкційні наркотики і не займається незахищеним сексом із випадковими партнерами?

— Та де завгодно! Небезпека існує усюди, де є контакт із кров’ю та секреторними виділеннями організму. Можлива передача вірусу через побутові речі, на яких залишилися рештки крові або інших біологічних рідин людини. При ушкодженій слизовій досить одного лише незахищеного статевого акту, щоб відбулося зараження. Більше того, вірус гепатиту В може зберігатися на бритві, ножі, будь–якій іншій поверхні протягом декількох днів і навіть тижнів. Тут треба зауважити, що вірус, розпилений в аерозолі, нестабільний: він руйнується під впливом сонячної радіації, озону та органічних сполук, які є у повітрі. Але коли вірус потрапляє на якусь поверхню і вкривається краплиною слини чи крові, рідина висихає, а збудник консервується і може тривалий час залишатися живим. Це розширює коло небезпечних для людини процедур.

— Наприклад?

— Скажімо, пацієнт прийшов вирвати зуб. Погано оброблені стоматологічні інструменти можуть стати джерелом зараження. Або інша ситуація: жінка вирішила зробити манікюр чи педікюр у салоні краси. Їй зрізають кутикулу спеціальним інструментом, на якому могла залишитися краплина крові від хворої на гепатит відвідувачки. І якщо інструменти не стерилізувати, досить одного порізу шкіри біля нігтів, щоб вірус потрапив у кров. Крім того, небезпеку можуть становити процедури в лікарні, що виконуються шприцами багаторазового використання, переливання крові тощо. Більше того, віруси гепатитів В і С можуть передаватися навіть через зубну щітку — якщо нею користуються декілька людей. Чищення зубів часто спричиняє кровотечу ясен, на щітку потрапляє заражена кров, і якщо її погано промити, наступний користувач отримає інфекцію.

— Так, зі щіткою все з’ясовано: треба мати окрему і нікому не давати. З переливанням крові також більш–менш зрозуміло — усі донори проходять аналіз на гепатит. А як я можу перевірити, чи все гаразд з інструментами в того ж стоматолога або майстра з манікюру?

— У цьому й полягає головна проблема! Звісно, ніяк не перевірите. Ви можете тільки запитати, чи стерилізує фахівець інструменти, і все...

Гризе печінку тихо й непомітно...

— Які симптоми мають наштовхнути людину на думку, що вона захворіла на вірусний гепатит, і змусити її звернутися до лікаря?

— Для гепатиту В характерна жовтушна форма: у пацієнта набувають жовтуватого відтінку білки очей та змінюється колір шкіри. Коли виникає сильний біль у правому підребер’ї — це вже запущена стадія. А от гепатит С проходить майже безсимптомно. У хворого з’являються загальне нездужання, нудота, дуже велика слабкість, але мало хто асоціює такий стан із гепатитом. Тому пацієнти часто йдуть до лікарні на більш пізніх стадіях захворювання, коли виникають серйозні порушення функцій печінки, посилюється біль і значно погіршується загальний стан.

— Отже, людина не може з’ясувати, чи є вона носієм гепатиту В або С, і вчасно звернутися до лікаря, орієнтуючись лише на свої відчуття? Мабуть, тому гепатологи радять усім людям, навіть тим, які почуваються чудово, час від часу здавати кров на аналіз. Але наскільки ефективними є методи лабораторного дослідження на виявлення гепатитів, які застосовують в Україні?

— В українських лабораторіях здебільшого використовують імуноферментний аналіз крові (ІФА) на наявність антитіл до збудника інфекції. ІФА показує, чи хворіла людина колись у своєму житті на вірусний гепатит. Але ІФА свідчить лише про факт зараження, а сказати, чи є пацієнт носієм вірусу, чи він перехворів дуже давно, чи активно хворіє в цей момент, методика, на жаль, не може. Щодо цього стовідсоткову ефективність має метод ПЛР — полімеразної ланцюгової реакції. Під час ПЛР ми маємо можливість чітко визначити у крові наявність вірусних частинок і можемо напевно сказати, наскільки активний процес відбувається в організмі та який саме збудник у цьому винен.

— Наскільки мені відомо, в Україні дуже мало апаратів ПЛР, тому коли пацієнт приходить до лікарні, йому можуть запропонувати тільки ІФА.

— Так, мені було дуже дивно чути, що навіть у такому місті, як Київ, лічені державні лікарні обладнані апаратами ПЛР. Адже в більшості країн цей метод використовують для постійної діагностики!

— Мабуть, апарати занадто дорогі, щоб це дослідження застосовувати масово...

— Від раку печінки, від цирозів у нас помирає величезна кількість людей. Сумарна вартість лікування таких пацієнтів у багато разів перевищує вартість сотень чи й тисяч апаратів ПЛР. Тому, як на мене, краще закупити такі прилади і діагностувати процес на ранній стадії, успішно лікувати і не доводити хворого до раку чи цирозу, аніж потім рятувати життя страждальця, витрачаючи на це десятки, а інколи й сотні тисяч доларів. Крім того, не слід забувати про одну особливість ІФА. У перші два–чотири тижні (інколи — до 12 тижнів) після зараження у пацієнта можуть не виявити антитіл до вірусного гепатиту, тому що такі антитіла організм ще не виробив. Отже, перші негативні результати тесту не означають, що людина не хвора. Десь через півтора–три місяці необхідно провести повторне дослідження. Якщо і цього разу антитіл не знайшли — людина здорова. А якщо знайшли — треба пройти ПЛР, щоб з’ясувати активність процесу.

Убити вірус всередині клітини — це фантастика

— Скільки методів лікування вірусного гепатиту С мають сьогодні медики?

— На жаль, тільки один, винайдений 20 років тому. Відтоді ніхто нічого нового не створив. І це щастя, що він є зараз, бо два десятки років тому й цього не було... Основним методом лікування є використання інтерферону в поєднанні з рибавірином — антивірусним препаратом широкого спектра дії, який ефективно діє проти гепатиту. А рекомбінантний інтерферон здійснює пряму противірусну дію та стимулює виробництво власного інтерферону в організмі людини, який активізує імунні клітини–кілери. В поєднанні ці два препарати здатні допомогти пацієнтові.

— Але ж, наскільки мені відомо, така терапія має серйозну побічну дію, яка отруює людям життя.

— Зрозумійте, якби можна було створити ліки від гепатиту С без побічної дії, вони б уже давно існували. Але ж убити бактерію значно легше, ніж вірус. Бактерія — це позаклітинний паразит, який має на своїй поверхні багато мішеней для впливу імунної системи. Вірус має значно простішу структуру, тому він менше вразливий для імунокомпетентних клітин. Віруси — внутрішньоклітинні паразити, і часто для того, щоб уразити збудника захворювання, треба вбити клітину. Ймовірнoстi того, що ти знищиш вірус і не зашкодиш клітині, практично немає — при будь–якому вірусному захворюванні. Я не знаю препарату, за допомогою якого можна було б це зробити. І тому пацієнтам прописується доза ліків, яка є ефективною, але водночас досить токсичною для організму.

— Цікаво, а чи може гепатит С минути сам? Дехто з лікарів каже, що таке інколи трапляється...

— Ймовірність «розсмоктатися» у гепатиту С дуже мала, хоча такі випадки справді були. Для перемоги над вірусом імунна система повинна бути надзвичайно потужною, просто унікальною. Повірте, серед українців таких унікумів дуже–дуже мало. А в 85—95 відсотках випадків захворювання інфекційний процес набуває хронічної форми.