Загралися...

18.09.2007
Загралися...

Мрія українського футбольного вболівальника не закінчується на тому, щоб фінал Євро–2012 відбувся в Києві. Його мрія полягає в тому, аби в цьому фіналі грала збірна України. Для цього «синьо–жовта» команда має зростати. Утім після несподіваного «пострілу» на чемпіонаті світу–2006 зірка української збірної України котиться лише донизу. Підопічні Блохіна формально хоч і наблизилися до чільної десятки рейтингу ФІФА, але насправді досі так і не змогли перемогти жодну збірну з першого ешелону світового футболу. Минулої середи, коли на кін було поставлено все, наші хлопці знову поступилися італійцям. І навіть президент ФФУ Григорій Суркіс уже визнав, що відбіркова кампанія на Євро–2008 для українців по суті завершена, і завершена невдало. Уболівальники знову мають привчати себе до думки, що Україна на тривалий час залишиться за бортом великих футбольних форумів. Очікувалося, що наша збірна посяде одне з двох перших «прохідних» місць, а насправді непідйомним виявилося навіть третє. Як таке могло трапитися, запитують уболівальники?

Спробуємо припустити, що особи, відповідальні в нашій країні за футбол, у певний момент почали надто захоплюватися своїм лобістськими успіхами й забули власне про «гру номер один». Весь їхній запал пішов на святкування ювілею київського «Динамо», зустрічі численних зарубіжних делегацій і боротьбу з будівництвом перед НСК «Олімпійський».

 

Показуха в «приватній крамниці»

Шостого вересня відзначали 80–річчя «Динамо» — команди справді видатної й улюбленої народом. Інша річ, що від старого футбольного клубу в нинішньому ФК «Динамо» залишилася хіба що назва. Після воєн за право власності на це ВАТ, передусім між Григорієм Суркісом і Костянтином Григоришиним, які велися через підставні офшорні фірми, після махінацій із випуском акцій торік було зареєстровано двох основних власників — українських фізичних осіб Ігоря Суркіса та Валентина Згурського (у них, відповідно, 81,141% і 10,998% акцій). Однак у червні 2007–го загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Футбольний клуб «Динамо» Київ» прийняли рішення про припинення ВАТ шляхом перетворення. Формальною підставою для такого рішення стали труднощі в організації проведення зборів акціонерів, більшість із яких — футболісти та тренери, у зв’язку з ігровим графіком. (Хоча насправді, за офіційними даними, понад 90% акцій було зосереджено у двох акціонерів, а цього достатньо для будь–яких зборів!). У результаті було вирішено перейти до такої організаційно–правової форми, як товариство з обмеженою відповідальністю. Основна відмінність ТОВ від ВАТ — не потрібно надавати велику звітність у контролюючі органи. І вже впродовж двох місяців «Динамо» (Київ) є просто «приватною крамницею». А раніше ж говорили про потребу впровадити хоча б символічні частки власності для вболівальників...

Якщо ж повернутися до помпезного святкування 80–річного ювілею клубу із залученням перших осіб держави, колег–олігархів, екс–Президента Кучми, гламурних дівиць та другого складу «Мілана», то слід дати відповідь і на таке питання: чому «фестивалили» 6 вересня, якщо офіційна дата створення київського «Динамо» припадає на листопад 1927 року? Відповідь проста: це одразу після дня народження Григорія Суркіса, крім того, за тиждень до дати перевиборів президента ФФУ, а ще — у дні приїзду до Києва комісії УЄФА з контролю за підготовкою України до Євро–2012. Що не кажи, а майстри показухи й підкилимної роботи в нас не перевелися. Краще б вони готували збірну до матчу з Італією...

Маніпуляції з висновками?

Отож святкування закінчилися і, як видно, чи не єдиним пріоритетом для Суркіса залишилася боротьба зі зведенням на Спортивній площі торгівельно–розважального центру «Троїцький». Але ж за результатами засідання Комісії УЄФА з підготовки до Євро–2012 у Києві минулого тижня якихось претензій щодо забудови перед НСК «Олімпійський» не прозвучало.

Щоправда, сайт Федерації футболу України цитує оцінку такого собі Герхарда Капла, комісара ФІФА, який нібито робить висновок, що ТРЦ «Троїцький» заважає «не лише проводити там матчі Євро–2012, а й ставить під загрозу можливість використання головної арени країни в рамках інших змагань під егідою ФІФА та УЄФА». Але що це за іноземець? До інспекції Європейського футбольного союзу, яка на початку вересня перебувала з інспекцією в Києві, він не входив. А комісія у складі Девіда Тейлора, Джорджо Маркетті, Марк Тіммера, Міхаеля Зальцера та Ланса Келлі зробила висновок: «Зі стадіонами — все в порядку». Виходить, наші футбольні «боси» знову видають бажане за дійсне? З іншого боку, робота з паном Каплом схожа на спробу вплинути на УЄФА: привезли посадовця, прийняли гостинно, попросили озвучити потрібну тезу...

Сафіуллін і тут проти Суркіса

Навколо недобудованого ТРЦ «Троїцький», що має всі належні дозвільні документи, розгорнулася справді серйозна лобістська боротьба. Керівник Професійної футбольної ліги, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту й туризму Равіль Сафіуллін в інтерв’ю ІА «Регнум» із цього приводу заявив: «Є ціла низка проектів, які допускають наявність будівництва перед стадіоном і вирішують проблему безпеки при евакуації глядачів... Але у ФФУ — інакша позиція». В тому ж інтерв’ю Сафіуллін натякає, що має інформацію про комерційні інтереси, якими пояснюється активність Суркіса щодо ТРЦ «Троїцький».

Справді, для Григорія Суркіса завдання номер один — знищити «чуже» будівництво, виштовхати подалі від своєї «вотчини» законних інвесторів (зауважмо: іноземних інвесторів). Президент ФФУ та близькі до нього видання, здіймаючи галас навколо Спортивної площі, вперто не бажають розглядати такі варіанти, як пошук розумного компромісу з інвесторами «Троїцького» або ж перебудова колишнього Республіканського стадіону в комплексі з ТРЦ. А, між іншим, поєднання стадіону і торговельно–розважального комплексу — сучасна європейська практика, що використовується у швейцарських Базелі, Берні й Женеві, де відбуватимуться матчі найближчої континентальної першості.

Хто наживається на спекуляціях

Минулий матч українців зі збірною Італії став для глави ФФУ черговим приводом, аби заявити, що «Карфаген» перед стадіоном має бути зруйнований. Мовляв, федерація просила дозволу заповнити трибуни хоча б на 80 відсотків, але правоохоронні органи дали згоду на присутність лише половини від можливої кількості глядачів — 41,5 тисячі. Якщо більше, можуть виникнути проблеми з евакуацією у випадку надзвичайної ситуації. Близькі до Суркіса ЗМІ почали побиватися з приводу того, що через ТРЦ «Троїцький» усі бажаючі вболівальники не матимуть змоги побачити на власні очі гру чемпіонів світу. Однак насправді на матч із Італією було продано навіть менше квитків, аніж було передбачено «безпековою» квотою. І причина — зовсім не в будівельних роботах, а в непомірних апетитах деяких футбольних структур. Річ у тім, що компанія «Україна футбол інтернешнл» встановила зависокі ціни на квитки — від 50 до 500 грн., чим підігріла зацікавленість спекулянтів, але значно «охолодила» бажання йти на стадіон пересічних любителів футболу.

Зі спільним підприємством ЗАТ «Україна футбол інтернешнл» — взагалі цікава історія. Саме через цю фірму (українсько–австрійську, між іншим) в основному прокручує ФФУ свій «футбольний бізнес». Маючи в «УФІ» 41% акцій, федерація передала цій компанії права на рекламу, залучення спонсорів, організацію трансляцій матчів за участі збірної України тощо. «УФІ», яка є ексклюзивним партнером ФФУ з 1994 року, фактично оперує громадськими грошима у приватній кишені. Розподіл основних часток акцій у цій компанії (41% — ФФУ, 35% — «Трейдинг консалтинг факторинг», Австрія) наводить на думку про офшорне походження «УФІ». І якщо 41% прибутків, згідно зі співвідношенням акцій, залишається у федерації, то кому відходить решта виручки, в тому числі й за квитки втридорога?

Ясна річ, що з такими підходами чиновники федерації були б не проти підзаробити й на організації Євро–2012. І вже зараз на зустрічах із потенційними інвесторами, які готуються вкладати кошти в транспортну, готельну та іншу інфраструктуру до першості Європи, Григорій Суркіс фактично підміняє собою державні органи, приміряє роль посередника або позиціонує себе як «головного» в цій справі. Хоча бажану посаду віце–прем’єр–міністра з Євро–2012 він ще не обійняв.

Для кого «ренесанс»?

А на позачерговому конгресі ФФУ минулої п’ятниці Григорія Суркіса таки переобрали на посаду президента цієї громадської організації — попри підозри у використанні тіньових схем та провал збірної України у відборі на Євро–2008. Свою наступну каденцію на посаді глави ФФУ Суркіс назвав «п’ятирічкою ренесансу», а себе — її «архітектором». Але «ренесансу» для кого? Чим далі, тим більше посилюється враження, що Григорій Михайлович загрався в комерцію й дедалі менше займається власне розвитком футболу...