Україна без Ізраїлю розбереться яких Героїв вшановувати
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Коли і хто вирішив, що коровай українцям потрібен тільки раз у житті - на весілля? (Фото автора)
"У тебе що, старший жениться?" - запитували мене, коли я вирішила поцікавитися серед знайомих, де можна замовити коровай.
І ще більше дивувалися, коли взнавали, що коровай потрібен на день народження.
Тоді вже питали: "А чому не торт?" Та тому що. Тому що спека, і не треба думати, куди в набитий битком холодильник поставити ще один торт. Тому що торти там будуть - онука їх точно пектиме і не один. А коровай - це наше, рідне. Зрештою, це красиво, оригінально і несподівано.
Коровай в українській традиції супроводжував людину упродовж всього життя. Його пекли на хрестини, весілля, ювілеї і дні народження, з ним зустрічали дорогих гостей.
А подекуди з короваєм навіть проводжають в останню путь, якщо йдеться про молоду неодружену людину.
Коли і хто вирішив, що коровай українцям потрібен тільки раз у житті - на весілля? Отже, з українським короваєм ідемо вітати з днем народження старійшину нашої родини - татову сестру тітку Люсю.
P. S. Іменинниця була неабияк розчулена: поцілувала коровай і розплакалася. Каже, востаннє коровай у неї був на весіллі в 1958 році, але вона навіть не пам'ятає який і хто його пік. Бо жили бідно: її наречений одружувався в чужій сорочці, бо своєї не мав, а вона виходила заміж у блакитному платтячку, яке їй ще в 7 класі пошила хрещена...
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Яблучний спас. Традиції та прикмети
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Заява МЗС Ізраїлю у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» - відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою. >>
Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>