Україна без Ізраїлю розбереться яких Героїв вшановувати
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Валерій Прозапас на блокпосту в Запоріжжі. (facebook.com/rex.prozapas)
Мединський стверджує, що Україна "на папері" висловила готовність відмовитися від прагнення в НАТО та від зброї масової ураження, а також погодитися на те, що на військові навчання в Україні потрібен буде дозвіл РФ як "гаранта безпеки".
То ясно, що путінське чувирло може видавати бажане за дійсне, але якщо гіпотетично подібний папірець з'явиться - ми обов'язково порівняємо його зі "зрадницькими Мінськими", правда?
******
"Всі країни-гаранти сприятимуть вступу України в ЄС" - на повному серйозі постять наші державні мужі.
Серед "гарантів" росія, якщо шо.
Думаю вперше з 24.02 путін десь заржав.
******
Якщо вірити "переговірнику" О. Чалому - росія розпочала війну і вчинила бійню, виключно щоби Україні надали гарантії безпеки.
Це не просто маразм, це така порція лайна, яку хочуть скормити українцям, що принизить нас до стану дійсно "404".
Насправді набір запропонованих "умов" з "нейтралітетом", "позаблоковістю" та "триденними консультаціями" - це гарантований квиток на новий напад та знищення української держави як такої.
Як перекреслення всього спротиву, жертв, звитяги, мрій про Україну в складі Вільного світу можна продати як перемогу - в голові не вкладається.
Але вони спробують, схоже такий план.
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Заява МЗС Ізраїлю у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» - відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою. >>
Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>