Як на фронті?

01:03, 19.03.2022
Як на фронті?

Віктор Ющенко. (facebook.com/president.ukraine)

Дорогі Горді, Великі, Мужні і Мудрі Українці.

 

Кожен день і ніч, і ранок, і вечір ми розпочинаємо з надії і запитання: - «Як на фронті?», «Скільки ворогів клятих прийняла наша родюча та сира земля?», «Скільки втратили наших Героїв?»…

 

Коли ми їх вже, нарешті, поженемо до Москви дорогами, схоженими декілька століть тому козаками Гетьманів Сагайдачного чи Виговського!

 

Одним словом, тема дня – «Війна і Перемога».

 

Війна мілітарна – завжди жорстока. Вона приносить в данному випадку для нас саму очевидну окупацію, а за нею втрату земель, Держави, часто і життів мільйонів. Тому війна мілітарна – жорстока!

 

Але є війна і м’яка. Це прикрита, завуальована, не пряма війна. Тому дуже часто на неї «несвідомі» дивляться байдуже…! Тому цю лінію фронту ворог часто долає за багато років (можливо і за декілька століть).

 

Це м’яка війна:

 

- за нашу мову і нашу абетку,

- за нашу церкву,

- за нашу національну культуру,

- за нашу пам'ять і Героїв,

- за наші газети та телебачення,

- за наші театри,

- за день народження твоєї країни і нашої нації,

- за твоє ім’я (наприклад Русь) і спадок.

 

Відмічене може називатись один словом – національний Дух, який дуже ясно і твердо формує Ваші сенси-координати світу, навколо Вас, в яких живете Ви, Ваші діти, Ваші онуки і таких (бажано було б) 42 млн. – живучих в Україні і 23 млн. українців – поза її межами.

 

Багато вже сказано, що ті, хто протягом багатьох десятків і сотень років програв м’які війни  – скоріше за все програв і війну за Державу, націю і землю.

 

Катерина ІІ, «великий фахівець московської колонізації», по суті даного питання писала: - «Сии провинции надлежит легчайшим способом привести к обрусению, чтобы они перестали глядеть, как волки из лесу. Когда в Малороссии Гетьмана не будет, то должны стараться, чтобы век и имя Гетьмана исчезло. Народ, доколе сохранит веру, язык, обычаи… – не может считаться покоренным».

 

Декілька днів тому вислухав «благословеніє» двох московських попиків: старшого і самого старшого. Кожній у своїй манері голосно благословляв московську війну з Україною і рясно кропив святою водою російське військо і російську зброю. І це - ті слуги Бога, вершителі московської церкви, які претендують на Третій Рим???

 

Це маразм і повна неадекватність до совісті і розуму. Нічого ні Божого, ні мирського!!!

 

Сьогодні, коли йде московецька війна, коли загострені почуття служіння Совісті, думаю, якраз сьогодні і є найкращий час для завершення нашого творення Єдиної Помісної Православної Церкви України!

 

Шановні українці, сьогодні ми досягли того рубежу відносин з московською православною церквою, коли кожний вірний МПЦ МП в Україні - мусить зробити або, точніше, зобов’язаний зробити достойний чин власної Совісті - прийняти вірність ПЦУ Київського патріархату.

 

Це вибір кожного з Вас.

Ви вільні люди.

Україна сьогодні чекає і належно оцінить Ваш крок сумління.

Хай Вам допоможе це зробити Господь Бог.

Слава Україні!

 

P.S. «Україна починається з тебе» - так любив говорити в подібних ситуаціях В'ячеслав Максимович Чорновіл.