Найкоротша стрижка в моєму житті

19:23, 22.02.2021
Найкоротша стрижка в моєму житті

Анастасія Федченко переконана, що її коси допоможуть пережити стрес від втрати волосся якійсь маленькій принцесі, допоможуть їй боротися з раком і перемогти.

Отже, розповідаю. Підстригтися я хотіла ще рік тому. Але вже тоді розуміла: волосся надто довге, щоб просто його викинути. Знайшла благодійну організацію, яка збирає хвостики, щоб потім зробити з них перуки для онкохворих дітей. Та довжини бракувало.

 

Якби я обрізала коси торік у травні, була б як хлопчик. Тому відрощувала. Хоча, скажу чесно, з довгим густим волоссям важко. Його складно промити і дуже довго сушити. Воно плутається від вітру і потребує багато часу і великої любові.

 

Постригтися вирішила в лютому. Можете вважати, що кличу весну.

 

Обрізала 40 сантиметрів волосся і відправила до Львова, в організацію Hair for Share. Воно вже доїхало і чекає у відділенні нової пошти, поки його заберуть.

 

Чи шкода мені було стригтися? Ні. Я завжди дуже легко ріжу волосся. Цього разу снаги мені додавало те, що мої коси допоможуть пережити стрес від втрати волосся якійсь маленькій принцесі, допоможуть їй боротися з раком і перемогти.

 

(Принцесо, ці коси рощені і миті з любов’ю й обрізані з нею ж. Одужуй і відрощуй свої!).

 

Чи хвалюся я? Ні. Просто закликаю, раптом у вас довге волосся, яке хочете обрізати, але не знаєте, куди подіти, відправити на благодійність. Комусь ваші коси точно дуже потрібні.

 

Хто дочитав аж сюди, вибачте, зараз буде трохи злих слів.

 

Я обрізала волосся, бо вважала за потрібне. Бо воно моє. Хочу — заплітаю, хочу — фарбую в блакитний, хочу — стрижу, що хочу, те і роблю. Не потрібно писати, що зробила дарма.

 

Ні, не дарма. Бо вже давно повнолітня та цілком осудна, щоб відповідати за своє життя і свою зовнішність також.

 

Хто підтримував і писав, як мені пасує коротка стрижка, дякую.

 

Я з вами згодна. Мені вона таки дуже личить. А ще це незрівнянне відчуття легкості в голові.

 

Думаю, коси в мене відростуть уже за два роки.А поки радію цій зачісці.

 

  • П’ять порад батькам до Дня Святого Миколая

    Напередодні цього прекрасного дня хочу звернутися до батьків. Адже хоча це свято має історичне та християнське підґрунтя, значною мірою саме сімейні стосунки, стосунки батьків і дітей цього дня привертають до нього увагу в суспільстві. >>

  • Втомлені очі лікарів

    Днями провідував у лікарні свою родичку. Бачились через вікно. Каже, атмосфера всередині досить непроста. Дуже багато хворих, дуже багато важких. >>

  • Біганина з бар’єрами,

    Раніше Київ було поділено на дільниці, кожна міська поліклініка обслуговувала групу прилеглих дільниць. >>

  • Українці, вакцинуйтеся!

    З великим подивом з’ясувала, наскільки багато навколо антипрививочників чи сумніваючихся , навіть серед моїх друзів. Людей розумних, інтелектуальних, освічених, вельми європейських, з різних професій. >>

  • Історія новітньої України в історії сім’ї Родікових

    Особливо гостро і голосно це питання пролунало, коли нас усіх вразила болюча звістка про смерть від наслідків коронавірусної хвороби обох батьків багатодітної родини Родікових. Залишились сиротами тринадцятеро дітей. >>

  • Не кидайте дітей на амбразуру

    Відеозвернення 15-річної киянки справді нахабне, за винятком перших слів. Вона розповідає спочатку, що за неідеальне говоріння рідною мовою її почали обзивати однолітки. А далі йде її агресивна відповідь: «я не буду дружити з тими, хто говорить українською», «мєня очєнь бесіт етот язик». >>