Україна без Ізраїлю розбереться яких Героїв вшановувати
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Майже непоміченими залишились слова Путина про "проект Украина" - як раніше мало хто правильно оцінював його вислови про "подаренные земли", "уничтожим государственность", "один народ" та інші "геополитические катастрофы" тощо.
А між тим він гарантував собі перебування при владі до 2036 року і робить такі заяви, бо має на ці роки чітку мету - таки зруйнувати нашу державність, не приховуючи ненависть до її незалежності.
Москва тричі жорстко проборкувала Україну, і Путін прагне стати в один ряд з монархами Петром І та Катериною ІІ і червоними монархами Леніним та Сталіним.
Колись цар Петро гібридно окупував Гетьманщину і фактично припинив самоврядування козацьких земель, а прозрівший гетьман Мазепа не був підтриманий народом, який в результаті став управлятися принизливою "малоросійською колегією";
цариця Катерина продовжила наступ імперії знищенням Січі та закріпаченням населення, яке забуло Батурин та втратило спроможність битися за права як в часи гетьманів Хмельницького, Дорошенка та того ж Мазепи;
УНР теж не була підтримана народом і на десятиліття постала влада червоних "слуг народа", з відповідними наслідками змалоросійщення та ментального каліцтва, які ми маємо честь спостерігати досі.
Російський порядок завжди перемагав українську звитягу, і це прекрасно усвідомлює Путін, який в 2014 почав діяти за випробуваним століттями сценарієм, вбиваючи та дискредитуючи одних українських лідерів і засипаючи золотом інших представників зрадливої малоросійської "еліти".
Як цього можна не усвідомлювати і продовжувати плекати наївні сподівання на "домовленості" з черговим московським тираном - чи найголовніша проблема сучасного українського державотворення та велика помилка "нових ліц" задобрити Кремль політикою "какая разніца".
Помилка, яка подекуди вже перетинає межу злочину.
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Заява МЗС Ізраїлю у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» - відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою. >>
Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>