Не дають добро на добро
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
Мирослав Михайлович був вчителем багатьох відомих композиторів.
Шановні співвітчизники, прийміть мою скорботу і розділіть її. Сьогодні не вистачає слів, щоб передати смуток, який чорним крилом торкнувся нашу Україну!
Відійшов у вічність видатний митець та надійний друг – Мирослав Михайлович Скорик…
Мирослав Михайлович Скорик був і залишається одним з найяскравіших представників сучасного покоління композиторів. Його музика, поєднуючи в собі яскравий національний колорит і сучасну музичну техніку, увійшла до репертуару багатьох українських і зарубіжних виконавців і колективів.
Це, зокрема, «Гуцульський триптих» і «Карпатський концерт» для симфонічного оркестру, три фортепіанні та вісім скрипкових концертів, а також концерт для віолончелі з оркестром, сім партит для різних складів, дві сонати для скрипки і фортепіано, численні композиції для фортепіано, скрипки та камерних ансамблів. Широкої популярності здобула його “Мелодія” ля мінор, яка виконується в різних транскрипціях.
Мирослав Михайлович був вчителем багатьох відомих композиторів. Серед яких - Євген Станкович, Іван Карабиць, Ганна Гаврилець, Освальдас Балакаускас, Олег Кива, Віктор Степурко, Олександр Козаренко, Богдана Фроляк Віктор Теличко, Іван Небесний, Леся Горова, Володимир Зубицький та багато інших…
Сьогодні ми прощаємося з великою честю і совістю, яка була поруч нас. Мирослав Михайлович мав право сказати кожному з нас - і близькому, і далекому - багато слів, правильних і справедливих, бо він жив по честі, по совісті, по-Божому. І жив, перш за все, заради України. Його справи та музика говорять самі за себе.
Втрата кожної такої людини для України є такою, яку заповнити ніким. Ми можемо скільки завгодно говорити, що справа його буде продовжена, але заміни йому не буде. Це правда. Тому ми кажемо: земля йому пухом, вічна пам’ять і Царство Небесне.
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Т. Г. Шевченка поховали в Україні на уже Тарасовій горі у Каневі, з якої
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>