Досвід Південної Кореї у боротьбі із коронавірусом

11:22, 20.03.2020
Досвід Південної Кореї у боротьбі із коронавірусом

Коли виявляється позитивний результат тесту, по місту чи окремому району надсилаються попередження людям, які живуть поруч.

 Забезпечення масового тестування населення на SARS-CoV-2


➡ Ізоляція або госпіталізація виявлених випадків
➡ Швидке відстежування усіх контактів виявлених інфікованих, проведення тестування та запровадження для них обов’язкового і суворого карантину чи за потребою госпіталізації

 

Це основні заходи боротьби з коронавірусом, які запровадили в Південній Кореї. Зараз країна показує значні успіхи в подоланні вірусу. І це попри те, що від початку поширення SARS-CoV-2, вона знаходилася в топі серед країн з найбільшою кількістю випадків.

 

Як почала діяти Південна Корея:

 

◾ Цінним уроком щодо підготовки до інфекційних хвороб стала боротьба з MERS-CoV (Middle East Respiratory Syndrome — Близькосхідний коронавірусний респіраторний синдром). Коронавірусом, який почав ширитися країнами Близького Сходу у 2012 році.

 

У 2015 році південнокорейський підприємець привіз цей вірус після повернення з країн Близького Сходу до Південної Кореї. До того, як визначити, що людина була хвора саме на MERS-CoV, пацієнта лікували у трьох медичних закладах. На той час він розпочав ланцюг передачі вірусу, який спричинив 186 випадків зараження та 36 смертей. Серед них було багато пацієнтів, яких госпіталізували через інші хвороби, відвідувачі та медичні працівники. Оперативне відстежування випадків, тестування та карантин майже 17 тисяч людей дозволили зупинити спалах через 2 місяці. 

 

З цього досвіду стало зрозуміло, що:

 

▪ Забезпечення належного тестування грає дуже важливу роль у боротьбі з вірусами.

▪ Треба акцентувати увагу на захисті медичних працівників. З того часу, заходи інфекційного контролю було посилено. На сьогодні жодного випадку інфікування SARS-CoV-2 серед медичних працівників в країні не виявлено.

▪ Важливо швидко відстежувати контакти хворих та їх ізолювати. За цей час було прийнято низку законодавчих актів, які дозволяють збирати особисту інформацію людей з позитивним результатом тесту (мобільний телефон, дані картки тощо), аби простежити їхнє пересування.

◾ Після появи нового штаму коронавірусу в Китаї, Корейські центри контролю та профілактики захворювань (KCDC) разом з виробниками одразу почали розробку наборів для тестування. Перший тест був затверджений вже сьомого лютого, коли в країні було лише декілька випадків. Тоді ж почався їх розподіл до регіональних медичних центрів.

◾ Про перший підтверджений випадок COVID-19 було повідомлено 20 січня. Протягом перших чотирьох тижнів Південна Корея контролювала потенційне поширення вірусу, використовуючи відстеження використання кредитних карток та перевірку камер відеоспостереження пацієнтів з підтвердженим COVID-19.

◾ 18 лютого було підтверджено COVID-19 у 61-річної жінки, яка стала відомою як пацієнт 31. Вже маючи симптоми хвороби, вона двічі відвідала службу у церкві.

 

Зусилля щодо пошуку контактів були зосереджені на виявленні і тестуванні людей з церкви. Виявилося, що 80% з них, які повідомили про симптоми гострої респіраторної інфекції, мали позитивний результат. Це дуже високий показник у порівнянні з іншими кластерами.

 

Зрештою, корейський центр громадського здоров’я повідомив, що 63,5% всіх хворих на коронавірус в країні так чи інакше отримали вірус від цієї пацієнтки.

◾ Станом на вчора у Південній Кореї було зареєстровано 93 нові випадки COVID-19. Загальна статистика на цей же час складає 8413 випадки, 84 смерті та 1540 людей, що одужали. Переглянути графік по випадках можна тут: http://bit.ly/2xTGhgb

◾ Як лікують пацієнтів з COVID-19?

 

Пацієнтів з груп ризику (люди старшого віку і ті, хто мають хронічні хвороби) госпіталізують. Людей з помірними симптомами направляють у спеціально переобладнані приміщення, що надаються державними установами, де вони отримують основну медичну підтримку, і знаходяться під наглядом медиків.

 

Тісні контакти хворих та люди з легкими симптомами, які можуть вимірювати самостійно температуру, а також члени сім'ї яких не мають хронічних захворювань, самоізолюються на 2 тижні. Є організовані місцеві групи з моніторингу таких людей. Вони телефонують їм двічі на день, аби переконатися, що люди перебувають на карантині, та розпитують про стан здоров’я і симптоми. Порушникам карантину загрожує штраф.

 

◾ Як повідомляють оточення про виявлені випадки?

 

Коли виявляється позитивний результат тесту, по місту чи окремому району надсилаються попередження людям, які живуть поруч. Сповіщення може містити вік та стать зараженої людини та її деталізований маршрут з назвами підприємств чи закладів, які вона відвідувала. У деяких районах публічна інформація вказує, в яких приміщеннях будинку перебувала людина, коли вона відвідувала туалет і чи носила маску.

 

Як видно зі статистики кількості випадків останнім часом, такий підхід дає свій результат. Однак, він викликає серйозне занепокоєння у правозахисних експертів та організацій

 

◾ Що з тестуванням?

 

Південна Корея зробила набагато більше тестів, ніж інші країни. Тут є докладний графік-порівняння з іншими країнами за кількістю тестувань: http://bit.ly/3balG5G

→ Вже протестовано понад 300 тисяч людей.
→ Зараз робиться близько 12-15 тисяч тестів на день.
→ Потенційно можливість тестування досягає 20 тисяч щодня.
→ Зроблено 5,5 тисяч тестів на мільйон населення. Це один з найвищих показників у всьому світі (для порівняння в Італії — 2,5 тисячі / мільйон, Великобританії — 749 / мільйон).
→ У країні обладнано 43 спеціальні станції (drive-through tests). На них люди під’їжджають на авто, медичні працівники у захисному спорядженні вимірюють температуру тіла та беруть зразок для проведення тесту. Цей досвід зараз почали переймати й інші країни світу.

 

Поки в Південній Кореї масово тестують людей, а мобільні додатки відстежують пересування і сповіщають про можливий контакт із зараженим, в Україні досі немає можливості збільшити потенціал хоча б проведення тестування. І ми суттєво відстаємо за цим показником від решти країн світу.

 

Можливість тестувати і швидко виявляти хворих (не лише із симптомами гострої респіраторної інфекції) — це неодмінна умова, аби почати реальну боротьбу з вірусом, а не лише його стримувати.