Такі жертви ніколи не минають марно
"ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ ЧИ РУСИФІКАЦІЯ-2".
Це - знакова подія, дуже (куди важливіша, ніж російські вибори, якими нам забивають ефіри!): від сьогодні в удмуртів (а по факту - в усіх народів РФ, від минулого року приречених Кремлем на втрату рідних мов і стрімке винародовлення-русифікацію в межах одного покоління) з'явився "свій Василь Макух": Альберт Разін, який здійснив в Іжевську спробу публічного самоспалення на знак протесту проти "звільнення від обов'язкового вивчення" удмуртської мови в школах Удмуртії (та сама процедура, котру Москва проробила була над нами в 1970-ті і котру досі вихаркуємо з кров'ю!), - за останніми даними, помер у лікарні.
І ось це вже серйозно, так: це знак, що ті мови "не хочуть умирати".
На Кремль іще чекає недооцінений експертами "другий фронт": "свої", "домашні" "націоналізми" - наші природні союзники...
Вічна пам'ять тому чоловікові, такі жертви ніколи, НІКОЛИ не минають марно.
Історія - та сама фізика, тільки, сказати б, "тонкого плану", і розпад РФ на дрібніші різнонаціональні утворення неминучий, як падіння на землю фізичного тіла під дією сил ґравітації: Carthago delenda est.
Окана Забужко, 10 вересня 2019 року, Фейсбук
