Звільнення Безсмертного - це тактика малих поступок агресору

Звільнення Романа Безсмертного з Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання ситуації на Донбасі, свідчить про використання Офісом президента тактики малих поступок агресору.

Звільнення Романа Безсмертного відбулося через подачу ним об’єктивної актуальної ситуації на Донбасі. Вирішальною підставою для відставки, на мою думку, стала його заява про те, що після загибелі поблизу Маріуполя чотирьох морських піхотинців, Україні слід призупинити участь у мінському форматі.

Це були абсолютно адекватні заяви і малася б бути адекватна реакція вищого політичного керівництва. Однак, на жаль, сталося те, що сталося. У відповідь на цю заяву, 13 серпня Зеленський підписав указ про звільнення Безсмертного з посади представника України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Безсмертний був призначений на цю посаду 9 липня і пропрацював на ній трохи більше місяця.

Варто зазначити, що останнім часом подається викривлена ситуація щодо подій на Сході України, вже лунають заяви про впровадження цензури. Приховування інформації про ситуацію в зоні бойових дій, свідчить про використання політичним керівництвом тактики малих поступок країні-окупанту.

Така позиція Офісу президента вже має негативні наслідки, оскільки Кремль почав регулярно перевіряти Україну на міцність.

По-перше, це заява терориста Владислава Дейнеги про те, що Станиця Луганська має перейти під контроль самопроголошеної «ЛНР». По-друге, це обстріли й загибель українських військових і відсутність реакції офіційного Києва. І по-третє, це заяви про те, що Росія не допустить розширення «нормандського формату». Крім того, наступного тижня запланована зустріч президентів Росії Путіна і Франції Макрона фактично «за спиною» України, під час якої буде вирішуватися питання і «нормандського формату», і врегулювання ситуації на Донбасі загалом. Фактично через «беззубу» позицію політичного керівництва, Україна остаточно втрачає суб’єктність на міжнародній арені, перетворюючись на об’єкт. Це коли доля військового конфлікту і самої країни вирішується не у Києві, а за його межами – з європейськими партнерами і в Москві.

Тим часом, ситуація ускладнюється і на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Заява Офісу президента про досягнення перемир’я в зоні бойових дій, абсолютно не відповідає дійсності.

Нагадаю, 17 липня Тристороння контактна група в Мінську домовилася про припинення вогню з 21 липня і початку т.зв. «хлібного перемир’я» уздовж лінії розмежування на Донбасі. Однак попри домовленості, терористи не припинили атаки позицій ООС. 5 серпня поблизу населеного пункту Павлопіль у Донецькій області, через обстріл терористів загинули четверо українських військовослужбовців ВМС України.

Перемир’я не досягнуто, в ОРДЛО відбувається передислокація важкої техніки і накопичення матеріальних ресурсів бойовиків. Це свідчить про те, що, по-перше, терористичні «республіки» і Кремль не зацікавлені у закінченні воєнного протистояння. По-друге, попри всі оптимістичні заяви щодо можливості реінтеграції цих територій в Україну, наразі спостерігається протилежна тенденція: підприємства переоформлюються на російського власника, відбувається об’єднання т.зв. «луганської» і «донецької» залізниці, а її керівником призначено громадянина РФ. У так званій «ДНР» відбуваються аналогічні процеси – стратегічні підприємства передаються російському власнику. Це свідчить про те, що Росія ніколи не піде з цих територій. Навіть якщо і буде реалізований Мінський сценарій у вигляді поступового повернення ОРДЛО в політичне й економічне «тіло» України, ми отримаємо «гангрену», або міну уповільненої дії під фундамент всієї української державності.

Вихід із ситуації, що склалася, у терміновій зміні офіційним Києвом зовнішньополітичних векторів і тактичних дій на міжнародній арені.