ПАРЄ і Зеленський

11:28, 26.06.2019

Фб - «експерти» і експерти справжні, щиро шановані мною люди в ці дні присвятили чимало рядків тому, що повернення російської делегації не має жодного відношення до нового президента, що ганебне рішення було прийнято європейськими столицями давно, Асамблея злилася б під Москву в будь якому випадку.


1. Дійсно, про повернення російської делегації Генсек РЄ Янгланд, президент ПАРЄ Аграмонт і його наступниця мріяли давно й працювали над цим довго і наполегливо, не шкодуючи часу на поїздки в Москву і європейські столиці. Але ми з президентом Порошенком , з МЗС , українським послом в РЄ Дмитром Кулебою , з АП кілька років протистояли цим планам . Особливо важко - в 18, коли європейські столиці відчули наше послаблення, пов‘язане , в тому числі, з виборчим періодом. Але нам вдавалося ламати їх сценарії, в тому числі в січні 19 . Сценарій « повернення» був реалізований в період, коли Україна через низку причин втратила певну активність наззовні І можливість переконувати наших партнерів в нормандському форматі в хибності підігрування Кремлю.


2. Ми далекі від думки , що Зеленський міг би перетиснути Берлін і Париж. Й так само далекі від примітивного пошуку « невістки» Але від нього очікували як мінімум активноі позиції , боротьби , навіть з усвідомленням поразки. Пару речень на брифінгу в Парижі і пару тез під час зустрічей- це лише дипломатичний ритуал. А президенство - це лідерство, особливо важливе в зовнішній політиці. В нового президента зараз - медовий місяць з нашими партнерам, цей період міжнародного захоплення його високим результатом на виборах буде дуже коротким . Й треба витиснути максимум- для підтримки України. Це потребує активності, нових ініціатив, постійних контактів з партнерами, не ритуальних , а змістовних . Бачимо інше- невпевненість, невнятність, непереконливість, фішечки і фєнєчки замість змісту . Результатом такоі політики стане поступове зникнення України з порядку денного світових лідерів, обговорення України і українських питань без України, перезавантаження взаємин ЄС - США- РФ за наш рахунок і без врахування нашої позиції. Цього б не хотілося допустити.


3. Українська делегація завжди узгоджувала наші позиції з МЗС і АП, аби діяти спільно. Й цього разу ми просили про зустрічі з міністром Клімкіним, з АП, з президентом. Мали дискусію з заступником міністра ЗС С. Кислицею ,але від президента не отримали жодної відповіді. Сподіваюся, він знайде час зустрітися з делегацією після червневої сесіі, дискусію щодо нашої співпраці з РЄ і ПАРЄ треба провести зараз, враховуючи нові реалііі і не чекаючи нового парламенту і уряду.


4. Ми з розумінням ставимося до зовнішньополітичної недосвідченості президента, але ж країна не може бути заручником цієї обставини. Врешті- решт, він сьогодні - бренд України. Й хотілося б, щоб Україна за час його брендства не втратила свої позиції в світі.


Тому щиро бажаємо президенту швидше опановувати президентську зовнішньополітичну науку й демонструвати переконливі результати успіху. Це важливо для України.


Р. S. Я вже не в Страсбурзі. Маю інше, важливе і давно заплановане відрядження. Але подумки там , з делегацією, з нашими 12 спартанцями, які сьогодні знову будуть битися, навіть якщо сили нерівніі і кон‘юктура не на нашому боці. Бо цього вимагає наша совість. 

 

Ірина Геращенко, 26 червня 2019 року, Фейсбук

  • Відповідь казкарям про совковий «рай»,

    Вельмишановна редакціє «України молодої»! Написати до вас змусила надрукована у вашій газеті стаття відомої української письменниці Оксани Забужко «Путіну потрібні не Крим і Донбас, а мільйони українців». >>

  • Два півники

    Два півники, два півники на жердці сиділи,
    Два півники зозулястій курці «пір’я мили»: >>

  • Хвала своєму

    Ось півроку вже пролетіло,
    Мов крізь сито — жменя піску. >>

  • Вдома — хоч китайською

    Шановна редакціє газети «Україна молода»! Я проста пенсіонерка, постійний читач та передплатник вашої газети. Газета мені дуже подобається, бо вона правдива, патріотична. >>

  • Ген державності відсутній?

    У 1918 роцi німецький кайзер визнав державну незалежність України, і тільки брак гену державності українського народу (який є у наших сусідів поляків, угорців, чехів) та незрозумілі, неузгоджені між собою дії українських керівників віддали Україну на поталу більшовикам Леніна. >>