Про довгу дорогу до волі і горизонт планування

16:39, 14.06.2019
Про довгу дорогу до волі і горизонт планування

(Volodymyr Viatrovych/Фейсбук)

Здобуте Україною п‘ять років тому - це не про минуле, а про майбутнє.


Зміни, закладені після Майдану, щойно починають давати плоди, їх потенціал ще далеко не розкрито.


Але ці зміни (в реформах армії, інтеграції в Європу та НАТО, гуманітарній політиці, децентралізації, економіці, охороні здоров’я та ін.) можуть зупинити.

 

Через нерозуміння їх важливості, непрофесійний підхід, недбальство чи злий умисел.


Ми пройшли велику частину дороги до сильної демократичної європейської України.


І ця дорога складається не лише із названих і не названих реформ. Україна ризикнула розпочати зміни із горизонтом планування довшим, аніж найближчі вибори. Бачити стратегію й рухатися системно - це ключовий виклик для суспільства, яке звикло не жити, а виживати впродовж століть.
Бачити стратегію, а не годувати суспільство простими рецептами, які не працюють - це відповідально, це той level up української політики, який ми все ще прагнемо.


Бачити стратегію і будувати інституції, а не знову пропонувати лиш зміну облич - це та вимога Майдану, яка запустила ключові зміни.


Просто вертатися назад (в передвиборчій риториці деяких політиків - «не втратити ще 5 років») не лише нерозумно, але й вкрай ризиковано.
І навіть не тому, що на початку шляху нас знову чекає Росія. Навіть із цим ми зможемо знову справитися завдяки героям, яких народжує ця земля.
Загроза в тому, що безвідповідальність знову і знову відтворюватиме совкові моделі в наших дітях.

 

Пс. Хто ходив в гори без карти по незнайомому маршруту знає цей злий жарт: ти можеш розвернутися, бо втомливо і довкола самі сосни, а можеш за наступним горбом побачити неймовірний краєвид. Можуть ще, звісно, далі й далі бути сосни, але гори вчать нас: щоб милувалися серце й очі, буває, зітреш ноги до крові.

 

Володимир В'ятрович, Фейсбук, 14 червня 2019 року

  • Загиблі живуть, допоки ми їх пам’ятаємо

    Шановна редакціє! Я вдячний Вам за статтю в газеті «Україна молода» № 39 «Вісточка з минулого» автора Бориса Дудченка, який наштовхнув мене на пошук батька моєї дружини, котрого вважали безвісти зниклим до кінця липня 1995 року. >>

  • Точать зуби на солов’їну

    Тих, що на всі заставки верещать про перегляд ухваленого Верховною Радою України закону про мову, відправити б у науку не до «українського буржуазного націоналіста», а до «батька української прози» Григорія Квітки-Основ’яненка. >>

  • Хто чого вартий

    При Ющенку був найвищий показник зростання економіки за всю незалежність України.
    При Ющенку розкрили архіви КДБ. Ми ахнули від жаху. >>

  • Є з кого брати приклад

    Останнім часом багато хто береться трактувати історію України, особливо сусідній «царь-государь». Тож хочу дещо розповісти про чомусь забутого Миколу Аркаса (Микола Аркас — історик , композитор, поет, просвітянин, автор «Історії України-Русі», грек за походженням. >>

  • Не кажіть поляку, як він має ставитися до українців і росіян

    Учора я розмістив пост про п’яних російських хлопців (из города русской славы — Николаева), що в понеділок увечері купували пиво та горілку. Раніше я писав про п’яну російськомовну молодь, що влаштовувала дебош у познанському трамваї. >>