Ірина Шинкарук отримала звання народної артистки України

12:10, 10.03.2019

День почався з новини, що Ірина Шинкарук отримала звання народної артистки України. І ця новина зробила мій ранок.


Пам'ятаю, як побачила Іринку вперше на сцені в Донецьку в 1993 році на "Червоній руті". Прийшла спеціально послухати, бо вже тоді кулуарами ходили розмови, що це круто. Але я пережила справжній шок. Бо маленька 14-річна дівчинка на сцені співала душею. І про голубку білу, яка, стомлена, летіла з чужини і яку "ой, та й зустріли добрії люди пострілом в груди". І магічні гуки-молитви до місяченька і сил стихії, щоб помогли милому повернутися з походу. Я тоді ще довго не могла відійти від того виступу.


Ірина тоді розділила перше місце "Червоної рути" з Олександром Пономарьовим. Пізніше її порівнювали з Ані Лорак і визначали, хто з них талановитіший, бо в обох був і голос, і артистизм, і талант. Але закони шоу-бізнесу для утримання на гребені успіху вимагали вкладання серйозних коштів або орієнтації на Росію. Ірина вирішила шукати свій шлях.


Вона вражала серйозне міжнародне журі конкурсів "Білостоцькі мальви" та "Голос Азії" (до речі, один із приїздів до Алмати став для неї по-справжньому доленосним - саме там вона познайомилася зі своїм чоловіком Віталієм). Але одруження, народження дітей і хвороба батька дещо вибили її із артистичного життя. А пізніше вона взяла на свої плечі організацію Міжнародний фестиваль мистецтв "Пісенний Спас2 ім. Володимира Шинкарука, який уже став помітним мистецьким явищем не лише в Житомирі. Минулого року вона займалася фестивалем із 3-місячною донею Катрусею на руках.


Важко перелічити усі благодійні акції та фестивалі, у яких Ірина бере участь. Дуже хочеться, щоб такі зустрічі з публікою траплялися частіше. І не лише благодійні. Ірина того варта. Бо Шинкарук для мене - це уже бренд. Ознака щирості, таланту і української душі.

 

Про Іринку я можу розповісти багато (зловила себе на думці, що перші мої журналістські матеріали теж були саме про неї). Але зараз просто тішуся. Можливо, не стільки званням, скільки - визнанням. Бо справді, хто-хто, а Ірина Шинкарук його заслуговує. І як співачка, і як поетка, і як активна жінка.

 

Браво, Іринко! Вітаю щиро!

 

Наталка Позняк, Facebook, 10 березня 2019 року

  • Страшне в Одесі

    Страшне в Одесі. Загинуло 8 людей (за попередніми даними) в готелі Токіо Стар. Згоріли в пожежі >>

  • Ще не вмерла Україна

    Я чую знову і знову, що тому чи іншому моєму співгромадянинові не подобається наш національний гімн. А ви знаєте, що "кумір міліонов" таки поміняє і гімн, і прапор. Поміняє не з великої любові до прапору і гімну, а тому щоб продемонструвати всьму світові, що в Україні немає святинь, немає констант >>

  • Звільнення Безсмертного - це тактика малих поступок агресору

    Звільнення Романа Безсмертного відбулося через подачу ним об’єктивної актуальної ситуації на Донбасі. Вирішальною підставою для відставки, на мою думку, стала його заява про те, що після загибелі поблизу Маріуполя чотирьох морських піхотинців, Україні слід призупинити участь у мінському форматі >>

  • Про війну громадянську і не громадянську

    В Україні не громадянська війна хоча б тому, що в наших ворогів немає ніякого альтернативного образу України. Більше того, вони взагалі не визнають існування українців як окремої нації, вважаючи Україну штучним утворенням, відірваним підступними австро-угро-англо-саксами, поляками, німцями та іншими >>

  • Мудрістю і не пахне

    Без реалізації національної ідеї на основі поезії-вчення Тараса Шевченка повноцінну, самодостатню державу ми не побудуємо, не відбудеться справжнє національне відродження. >>