Цінності і війна: наші горе-полководці не хочуть солідаризуватися із жертвами і втратами війни

17:53, 18.09.2018

Я просто переконаний, що більшість українських посадовців, коли чують від іноземних експертів та радників про те, що оборонна реформа і вступ до НАТО перш за все стосуються цінностей вважають, що їх обманюють.

А цінності, такі як повага до людини і солдата, це зовсім не абстрактна річ.

І міністр оборони Великобританії пан Гевін Вільямсон продемонстрував це, ушанувавши полеглих героїв України біля народного меморіалу Михайлівського монастиря.

І приклонити коліно - це лише властива британцям елегантність. Значно важливіше, що очільник оборонного відомства ядерної держави захотів знайти в своєму напруженому графіку час для цієї простої, але важливої церемонії.

А міністр оборони України - ні.

Як і інші високопосадовці цього та інших міністерств.

І чи пригадаєте ви за чотири роки війни хоч один епізод схилених на колінах перед загиблими героями президента, прем'єр-міністра, міністра оборони, начальника генштабу?...

Президента на колінах бачили. Щоправда в Польщі і не перед нашими героями. А на похоронах українських солдат верховний головнокомандувач, схоже, надає перевагу не бувати.

Зрозуміло, що ніхто з українців не йде під кулі заради вдячності нашої верхівки. Але ж у нашій верхівці має бути розуміння, що солдати гинуть, виконуючи до кінця їх накази. І хоча би це має заслуговувати на повагу.

Але наші горе-полководці хочуть парадів, перемог і святкових реляцій. Асоціюватися і солідаризуватися з жертвами і втратами війни вони не хочуть.

Тому і немає у нас ні достатньої обороноздатності, ні союзників, ні членства в НАТО.

Цінності не дозволяють.

  • Оці чоловіки в темно-синіх костюмах безсовісно хакнули країну

    На фото - ті, хто вирішив свої молоді життя, час, енергію і знання віддати самовідданому служінню народу. Це вони, всупереч "злочинній владі попередників", безстрашно кинулись вперед, щоб цілодобово думати про народ та його потреби. >>

  • Якось по-новому я подивився в ці дні на Австрію і на Україну

    Минулої п’ятниці Австрія побачила і почула немислимі речі. Два провідних політика обговорювали плани масштабного розпродажу країни. Трапилося найгірше: люди втратили довіру до влади. І ось тут було неймовірно спостерігати, як в країні включився вироблений віками «кризовий модус» >>

  • «Загазована» країна

    Моя матір, переживши, як вона казала, польську владу, перших і других москалів, а також німців, дві війни і голод 1946-47 рр., у політичній ситуації орієнтувалася по газу: як починали говорити у телевізійних програмах про газ, вона одразу визначала «діагноз» — будуть вибори. >>

  • Коли пил осяде, президенство Порошенка згадуватимуть позитивно

    Петро Порошенко був гарним президентом України. За сукупністю факторів - найкращим з усіх, яких ми мали до цього. Він був викапаною копією українського суспільства - ногами він йшов в майбутнє, а руками тримався за минуле. >>

  • Конфлікт Зеленського з приниженими політиками: народ плескатиме в долоні

    Головний ресурс президента Зеленського - громадська думка та суспільний оптимізм більшості, який за масштабами, здається, перевищує стандартний "кредит довіри", що надається кожному новообраному президенту. >>